http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/issue/feed Синопсис: текст, контекст, медіа 2019-07-09T11:30:23+00:00 Roman Kozlov r.kozlov@kubg.edu.ua Open Journal Systems <p><strong>Електронний журнал «Синопсис: текст, контекст, медіа» </strong>— рецензоване видання, що публікує актуальні дослідження в галузях літературознавства, мовознавства та соціальних комунікацій. Публікації журналу охоплюють такі проблеми: теорія літературного тексту, історія української літератури, українська література періоду народництва, історія світової літератури, стилістика тексту, лінгвістичний аналіз художнього і публіцистичного тексту, процес читання, перекладознавчі аспекти тексту, медіа-текст, медіа як дискурс. Цей перелік не є вичерпним і може розширюватися різноманітними дослідженнями тексту, зокрема і міждисциплінарними. Важливий розділ журналу складають нові переклади українською видатних наукових і художніх творів з науковими коментарями.</p> <p>До розгляду приймаються рукописи українською,&nbsp;англійською,&nbsp;польською, російською мовами.</p> <p>Журнал засновано у 2012 році <a href="http://kubg.edu.ua/">Київським університетом імені Бориса Грінченка</a> (вул. Маршала Тимошенка, 13Б, Київ, 04212, Україна). Засновник повністю фінансує видання, плата за публікацію не стягується.</p> <p>Щороку виходять&nbsp;4 випуски (31 березня, 30 червня, 30 жовтня, 25 грудня).</p> <p>Журнал входить до переліку наукових фахових видань України (категорія В).</p> <p>Журнал реферується, індексується та зберігається в<br> <a href="https://dbh.nsd.uib.no/publiseringskanaler/erihplus/periodical/info?id=496939" target="_blank" rel="noopener">ERICH PLUS</a><br><a href="http://ulrichsweb.serialssolutions.com/login">Ulrichsweb</a><br><a href="https://doaj.org/toc/2311-259X" target="_blank" rel="noopener">DOAJ</a><br><a href="http://scholar.google.com.ua/citations?user=J_JH450AAAAJ&amp;hl=uk">Google Scholar<br></a><a href="http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&amp;I21DBN=UJRN&amp;P21DBN=UJRN&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=juu_all&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21P01=0&amp;S21P02=0&amp;S21P03=PREF=&amp;S21COLORTERMS=0&amp;S21STR=stkm">Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського</a><br><a href="http://oai.org.ua/index.php/index">Simple Search Metadata (SSM)<br></a><a href="https://app.dimensions.ai/discover/publication">Dimensions</a><a href="http://oai.org.ua/index.php/index"><br></a><a href="https://www.lens.org/">Lens.org</a><a href="http://oai.org.ua/index.php/index"><br></a><a href="https://1findr.1science.com/home">1findr</a><a href="http://oai.org.ua/index.php/index"><br></a><a href="https://www.scilit.net/">Scilit</a></p> <p>Журнал дотримується політики відкритого доступу (Open Access), згідно з якою всі матеріали журналу після публікації негайно безоплатно доступні всім користувачам.&nbsp;Користувачі можуть читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, друкувати, шукати повні тексти статей або покликатися на них, використовувати їх для будь-яких інших законних цілей, не вимагаючи попереднього дозволу видавця або автора.&nbsp;Це відповідає визначенню відкритого доступу&nbsp;<a href="https://www.budapestopenaccessinitiative.org/">BOAI</a>.</p> <p>DOI:&nbsp;<a href="https://doi.org/10.28925/2311-259x" target="_blank" rel="noopener">https://doi.org/10.28925/2311-259x</a></p> <p>ISSN 2311-259X</p> http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/353 Емотивність як елемент категорії «стиль» у поезії 2019-07-09T11:30:22+00:00 Svetlana Kolyadko kolyadko@list.ru <p>У статті розглядаються кілька підходів до інтерпретації емоції в поетичному тексті — лінгвістичний, традиційний літературознавчий і емотивний (з позицій сучасного міждисциплінарного тлумачення явища емоційності). Актуальність дослідження визначає переконання, що без урахування досягнень лінгвістичної емотіології та традиційного мовознавства аналіз стильової індивідуальності письменника буде неповним. Новизною дослідження є введення понять поетична емоція і емотивність до понятійного апарату стилістики тексту. Предмет дослідження — емотивність поетичного тексту — визначається як формально-стилістичний показник / фактор авторської індивідуальності, виражений через образи твору. Методологія дослідження визначається міждисциплінарним підходом, під час аналізу визначено, що серед лінгвістичних підходів найефективнішим для літературознавчого аналізу є метод заглибленого вивчення категорії емотивності в тексті О.&nbsp;Філімонової. У результаті дослідження емоційність компонентів форми і змісту інтерпретується як набір взаємозалежних стилістичних засобів у розпізнаванні ліричного твору. Доводиться, що експресивність і естетичний первінь поезії як виду художньої творчості зумовлюють емотивність усіх її компонентів. В основу теорії емотивності поетичного твору, що увібрала поняття традиційної поетики і віршознавства, покладено принцип розкриття поетичної емоції в тексті в трьох площинах: змісту, вираження і зображення. За результатами вивчення різних сторін прояву авторської емоційності в поетичному тексті плануються розробка літературознавчої теорії поетичної емоції і її опис в історичній перспективі.</p> 2019-06-30T12:25:20+00:00 ##submission.copyrightStatement## http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/358 Подорож як стратегія осягнення єврейського світу у прозі кінця ХІХ — перших десятиріч ХХ ст. 2019-07-09T11:30:23+00:00 Khrystyna Semeryn khrystyna.semeryn@oa.edu.ua <p>У статті досліджено імагологічні параметри єврейського етноіміджу, оприявненого у&nbsp;прозі кінця ХІХ — початку ХХ ст. через вимір подорожі. На тлі інтенсифікації імагологічних студій у національному літературознавстві в минулі десятиліття дослідження буття Інших є актуальною науковою проблемою. Репрезентацію єврейства простежено на прикладі трьох текстів відмінної естетичної природи і генології зі спільністю подорожнього дискурсу: оповідань Агатангела Кримського «Історія однієї подорожі» (1890), Модеста Левицького «Порожнім ходом» (1918) і «Щастя Пейсаха Лейдермана» (1918) та нарису Майка Йогансена «Подорож людини під кепом (Єврейські колонії)» (1927). На думку авторки, геопоетичний компонент — рух у просторі — постає способом культурної, ідентичнісної трансформації, досвідним зрушенням як героїв, так і читача: у реальному й символічному переміщенні «всередину» єврейської культури, єврейського світу всі краще пізнають інокультурне, а з ним — Своє. Подорож єврея Іцка й українців Скальських у&nbsp;Кримського позначена імагологічною інверсією етностереотипів: фігури українців зображені у негативному світлі, а образ єврея виписаний позитивно. Це потверджує динаміку поступової відмови письменників від стереотипного витлумачення Інших. Зрештою, маємо вписаний у реалістичну аксіологічну парадигму імідж єврея, чия персональна трагедія ускладнена суспільними упередженнями. «Лікарські» оповідання М.&nbsp;Левицького на тлі тяжкого єврейського життя апелюють до універсального контексту людських страждань. Головний герой, проникаючи в чужу культуру, поступово переживає особисту трансформацію і глибше пізнає Інших. Імагологічні спостереження героя Йогансена над побутом євреїв-колоністів у південноукраїнських областях демонструють духовну й&nbsp;соціальну близькість українського і єврейського народів, комфортне співіснування у межах спільного географічного, мовного, економічного простору. Новизна дослідження полягає в тому, що цінні в імагологічному світлі тексти А.&nbsp;Кримського, М.&nbsp;Левицького і Майка Йоган­сена розглядаються як репрезентанти єврейського етнообразу із позиції homo viator. У&nbsp;перспективі розвитку теми вбачаємо багатоаспектне вивчення єврейського етнообразу в недосліджених сегментах національного літературного простору.</p> 2019-06-30T00:00:00+00:00 ##submission.copyrightStatement## http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/356 Екзистенційне осмислення смерті в українській та англійській прозі міжвоєнних десятиліть 2019-07-09T11:30:22+00:00 Ivanna Devdiuk dev.ivanna@gmail.com <p class="a">Стаття присвячена вивченню смерті як екзистенційного феномена. Актуальність розвідки викликана відсутністю порівняльних досліджень указаної проблеми. Її мета — осмислення екзистенціалу смерті у прозі українських і англійських авторів міжвоєнних десятиліть. Аналіз здійснено на матеріалі повістей «Остап Шептала», «Повість без назви» В. Підмогильного, романів «Честь» М. Могилянського, «Розмальована вуаль» С. Моема та «До маяка» В. Вулф. Предметом розвідки є філософські рефлексії персонажів як суб’єк­тивних мислителів, у площині яких актуалізуються авторські візії смерті. Теорети<span style="letter-spacing: -.1pt;">ко-методологічною основою є концепції представників екзистенцфілософії (С. </span>К’єркегора, М.&nbsp;Гайдеґґера, К. Ясперса, А. Камю), у яких смерть розглядається як базовий екзистенціал <span style="letter-spacing: -.2pt;">людського буття. Ставлення героїв аналізованої прози до смерті розцінюється крізь призму</span> диференціації смерті як події і як межової ситуації, або феномена смертності й феномена см<span style="letter-spacing: -.1pt;">ерті. У ході дослідження виявлено, що важливою передумовою набуття танатологічного </span>досвіду персонажами є «смерть Іншого», яка породжує відчуття вини, спонукуючи до ак<span style="letter-spacing: .2pt;">тивних дій. Для Остапа Шептали, Городовського, Кітті, містера Рамзі безпосередня зу</span>стріч зі смертю близьких людей означає межову ситуацію, у якій відкривається екзистенція власної конечності, що є основним чинником становлення їх як особистостей і набуття свободи. Натомість в образах лікарів Каліна й Волтера, які перебувають у полоні власних амбіцій, спостережено сприйняття смерті Іншого як об’єктивного факту. Самогубство чоловіків — наслідок відчаю, спричиненого усвідомленням власної слабкості, що&nbsp;призводить до відмови від себе. Останнє розглядається як одна з форм ухиляння від смерті. Спільним для персонажів як виразників авторських інтенцій є стан відчуженості й самотності, викликаний дегуманізацією міжвоєнної дійсності. Перспективи подальших студій убачаються у вивченні проблеми крізь призму архетипної критики, доцільним є&nbsp;також розширення арсеналу досліджуваних творів.</p> 2019-06-30T15:48:04+00:00 ##submission.copyrightStatement## http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/315 Модерністські ідейно-естетичні позиції С. Шумицького в контексті шістдесятництва 2019-07-09T11:30:23+00:00 Valentyna Kryvenchuk krivenhuk@ukr.net <p>Актуальність розвідки зумовлена необхідністю розширити коло поетів-шістдесятників, продемонструвавши прояв модерністської естетики у творчості С.&nbsp;Шумицького як органічної частини дискурсу шістдесятництва. Відтак предметом дослідження стануть інтертекстуальні зв’язки поетичних творів цього автора з іншими представниками покоління 1960-х років. Метою розвідки є увиразнення модерністських естетико-філософських пошуків поетичного доробку шістдесятника С.&nbsp;Шумицького. Досягнення мети уможливлює методологія інтертекстуального аналізу, що оприявнює стосунки між текстами як багатопроблемні дискусії, як процес творення тексту шляхом перегуку твору із мистецькими формами, жанровими форматами, стильовими кодами, літературною традицією, як руйнування чи перетворення усталених поетичних норм. У результаті дослідження встановлено, що творчість С.&nbsp;Шумицького розвиває ідейно-естетичні риси, спільні для поетів-шістдесятників. Оскільки природа кожного поетичного тексту різна, то звідси випливає, що сама ґенеза тексту зумовлює складність взаємозв’язків між різними текстами, які своєю чергою залежать від домінантного смислу додаткових функцій образності допоміжних включень. У С.&nbsp;Шумицького домінують ідеї латентного, прямо не проявленого характеру, тому спонукають реципієнта до роздумів. Такі ідеї й дають можливість створення незчисленних моделей прояву авторського мислення. Своєрідними рисами його спадщини є авторефлективність, асоціативність, музичність. Інтертекстуальність С.&nbsp;Шумицького підтверджує його вписаність у контекст шістдесятництва, зокрема продемонстровано покликання на творчість В.&nbsp;Симоненка. Найчастотнішими є такі типи міжтекстових зв’язків: власне інтертекстуальність, паратекстуальність, метатекстуальність, гіпертекстуальність, а також інтермедіальність. Інтертекстуальними зв’язками можуть насичуватися будь-які елементи тексту: від назви до тропів. Перспективами дослідження є висвітлення інших джерел інтертекстуальних посилань у творчості С.&nbsp;Шумицького, з’ясування його естетичних орієнтирів і визначення оптимального контексту оцінки творчості цього автора.</p> 2019-06-30T00:00:00+00:00 ##submission.copyrightStatement## http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/359 Феміністичне письмо у «По сліду Менерви» Софії Калезіч 2019-07-09T11:30:22+00:00 Andrijana Nicolic friendlyhand@t-com.me Ilona Chaika-Lukovych i.chaikalukovych@kubg.edu.ua <p>Рецензія на монографію: Калезіч, С. (2018). <em>По сліду Мінерви. Проза чорногорських письменниць</em>. Цетинє: FCJK.</p> 2019-06-30T00:00:00+00:00 ##submission.copyrightStatement##