Синопсис: текст, контекст, медіа http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis <p><strong>Електронний журнал «Синопсис: текст, контекст, медіа» </strong>— рецензоване видання, що публікує актуальні дослідження в галузях літературознавства, мовознавства та соціальних комунікацій. Публікації журналу охоплюють такі проблеми: теорія літературного тексту, історія української літератури, українська література періоду народництва, історія світової літератури, стилістика тексту, лінгвістичний аналіз художнього і публіцистичного тексту, процес читання, перекладознавчі аспекти тексту, медіа-текст, медіа як дискурс. Цей перелік не є вичерпним і може розширюватися різноманітними дослідженнями тексту, зокрема і міждисциплінарними. Важливий розділ журналу складають нові переклади українською видатних наукових і художніх творів з науковими коментарями.</p> <p>До розгляду приймаються рукописи українською,&nbsp;англійською,&nbsp;польською, російською мовами.</p> <p>Журнал засновано у 2012 році <a href="http://kubg.edu.ua/">Київським університетом імені Бориса Грінченка</a> (вул. Маршала Тимошенка, 13Б, Київ, 04212, Україна). Засновник повністю фінансує видання, плата за публікацію не стягується.</p> <p>Щороку виходять&nbsp;4 випуски (31 березня, 30 червня, 30 жовтня, 25 грудня).</p> <p>Журнал входить до переліку наукових фахових видань України (категорія В).</p> <p>Журнал реферується, індексується та зберігається в<br> <a href="http://ulrichsweb.serialssolutions.com/login">Ulrichsweb</a><br><a href="http://scholar.google.com.ua/citations?user=J_JH450AAAAJ&amp;hl=uk">Google Scholar<br></a><a href="http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&amp;I21DBN=UJRN&amp;P21DBN=UJRN&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=juu_all&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21P01=0&amp;S21P02=0&amp;S21P03=PREF=&amp;S21COLORTERMS=0&amp;S21STR=stkm">Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського</a><br><a href="http://oai.org.ua/index.php/index">Simple Search Metadata (SSM)</a></p> <p>Журнал дотримується політики відкритого доступу (Open Access), згідно з якою всі матеріали журналу після публікації негайно доступні всім інтернет-користувачам.</p> <p>DOI:&nbsp;<a href="https://doi.org/10.28925/2311-259x" target="_blank" rel="noopener">https://doi.org/10.28925/2311-259x</a></p> <p>ISSN 2311-259X</p> uk-UA <p>Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:</p> <ol type="a"> <li class="show">Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії&nbsp;<a href="http://creativecommons.org/licenses/by/3.0/" target="_new">Creative Commons Attribution License</a>, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.</li> <li class="show">Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.</li> <li class="show">Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.&nbsp;<a href="http://opcit.eprints.org/oacitation-biblio.html" target="_new">The Effect of Open Access</a>).</li> </ol> r.kozlov@kubg.edu.ua (Roman Kozlov) synopsis@kubg.edu.ua (Roman Kozlov) пн, 01 кві 2019 02:33:16 +0000 OJS 3.1.1.4 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 Що література робить із нашими емоціями, і як ми це знаємо? Переваги емпіричного літературознавства http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/345 <p class="a">Усвідомлення проблем, або навіть кризи, у сучасному літературознавстві стимулює вчених до пошуку рішень, які б сприяли прогресу галузі. Мета цієї статті - закликати зосередитися на фундаментальних засадах вивчення літератури і застосовувати більш жорстку та контрольовану методологію у вивченні як змісту, так і форми художнього тексту, а також реакції читача на нього.<br />У статті наводиться низка прикладів досліджень, які демонструють, що художня література є важливим регулятором емоцій людини, особливо впливаючи через формальні ознаки тексту. У прикладі 1 описується розвідка, присвячена впливу наративної перспективи (зокрема внутрішньої фокалізації) на судження читачів. Приклад 2 зосереджено навколо рис тексту, за рахунок яких поглиблюється занурення читача у наративний світ і які у літературознавчих студіях традиційно пов’язують із явищем поновлення. Аргументується, що тексти, позначені значним ступенем поновлення, викликають більш складну реакцію з боку читача і у такий спосіб справляють сильніший вплив на респондентів. У свою чергу у прикладі 3 вивчається реакція читачів на художні твори, присвячені глибоким людським стражданням. Висновки вказують на те, що завдяки своїм формальним рисам художня література у змозі викликати у читачів потужне почуття емпатії. Результати підтверджують міркування про те, що саме звернення до художнього тексту є головним важелем впливу на просоціальну поведінку людини, який не залежить від її особистісних рис, статі, віку або соціального статусу.<br />Отже, стверджується, що художні тексти справляють значний вплив на формування спільних цінностей, наративне поглинання і емпатію читачів, і науково вивчати такий вплив можливо лише за умов застосування емпіричної методології. У статті пропонується шлях виходу із сучасної кризи літературознавства, і не лише через відкриття нової академічної парадигми інтерпретації художніх текстів, але й за рахунок розуміння літератури як механізму раціонального та емоційного впливу на читачів — адже саме це є магістральним завданням літературної творчості. </p> Willie van Peer, Anna Chesnokova ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/345 нд, 31 бер 2019 00:00:00 +0000 Авторські відступи як репрезентація авторської позиції в новелах Леоніда Мосендза http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/341 <p>Розвідку присвячено темі функціонування авторських відступів у текстах малої прози Леоніда Мосендза, яскравого представника вісниківського кола митців. Проблему розглянуто в контексті загальної авторської позиції. Метою розвідки є виявлення художніх особливостей зазначених позафабульних прийомів у новелах збірок «Людина покірна» й «Відплата». Визначено, що звернення до такої наративної тактики зумовлено прагненням до переконливості дискурсу. Відповідно до класифікації таких літературознавців, як І. Безпечний, В. Пахаренко, Н. Ференц та ін., виділено до розгляду ліричні, публіцистичні, філософські й історичні авторські відступи. Автор аргументував природність введення подібних конструкцій у новелах «Людина покірна», «Брат», «Хазарин», «На утвор», «Птах високого лету» й «Мінерва». Здійснено рецепцію художньої доцільності розлогих авторських відступів у новелах «Роксолана» і «Поворот козака Майкла Смайлза». Порівняно з новелами збірки «Людина покірна» у «Відплаті» ці наративні компоненти вирізняються більшою лаконічністю, «завуальованістю» в художню тканину текстів. Відзначено вплив на рецепцію зазначених елементів композиції властивих їм полемічності, парадоксальності, афористичної насиченості. В основному всі відступи віддано оповідачеві, що сприймається невід’ємно від постаті автора. У висновках зазначено, що авторські відступи, роздуми новел Л. Мосендза не переобтяжують сприйняття тексту, є природним компонентом загальної мовної партитури. Результати дослідження відкривають нові перспективи наукового осмислення авторських відступів як поширеного явища у творах еміграційної української малої прози загалом.</p> Volodymyr Radziievskyi ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/341 нд, 31 бер 2019 00:00:00 +0000 Жанрова домінанта химерної прози http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/352 <p>Схожість параметрів інтелектуальної, притчевої, химерної тощо прози вимагає визначення їхніх жанрових домінант — диференційних характеристик-маркерів, які б чітко розмежовували ці споріднені (проте окремі) жанри. Тому мета розвідки –  обґрунтувати концепцію жанрової домінанти химерної прози. Актуальність полягає в розробці критеріїв для уточнення суперечливих жанрових дефініцій певних творів, які досі викликають стійку увагу дослідників. Наголошено на тому, що химерна проза є окремим жанром, поруч із притчевою, інтелектуальною, фольклорно-міфологічною тощо, тому ці терміни не є взаємозамінними. Відповідно, доцільно прагнути й до уніфікації паралельних жанрових визначень окремих творів.  Новизна дослідження полягає у пропозиції вважати жанровою домінантою химерної прози умовність (вторинну) та стратегію комічного. Спираючись на критичні напрацювання та пильне прочитання текстів, визначено, що умовність може бути змістовою (сюжетвовірна функція надприродного), стильовою (так звана «стильова химерність») та  представленою у структурі тексту – концептуальною, характерологічною, ситуаційною та умовністю манери розповіді. Розглянуто роль комічного в формуванні химерного жанру. До текстотворчих чинників віднесено карнавалізацію, гротеск та пародіювання. Виявлено, що вони стали формальним вираженням ідейної семантики химерної прози – опору соцреалістичній поетиці та сформованій нею антихудожній манері письма. У соціокультурній ситуації неможливості прямої полеміки – як теоретичної, так і використання альтернативних соцреалізму літературних проектів,   амбівалентна стратегія  карнавальності як легітимного простору для новаторства, гротескове оживлення затертих літературних штампів та підривний потенціал пародії було обрано найбільш прийнятними засобами оновлення української літератури та боротьби за її художню повноцінність. Запропоновані критерії дають змогу науково обґрунтувати корпус химерної прози, що становить практичне значення роботи.</p> Olena Voshchenko ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/352 нд, 31 бер 2019 00:00:00 +0000 Природа народної сміхової культури і явище низового бароко в Україні http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/334 <p>У статті розглянуто зв’язки української барокової літератури низового стильового рівня зі специфічним народно-сміховим світоглядом українців. Мета дослідження полягає в зʼясуванні впливу традицій народної сміхової культури на змістові та образні особливості гумористично-сатиричних творів барокової епохи. Проаналізовано спостереження М. Бахтіна над природою сміхових обрядово-видовищних форм Середньовіччя, які проектуються на народні обрядові дійства українців. У результаті дослідження встановлено, що для народного обрядового сміху характерні такі риси, як святковість, всенародність, універсальність, амбівалентність, життєствердність. Ці ознаки фольклорного світобачення позначилася і на творах низового бароко. Бурлескна творчість розглядається як мистецьке вираження специфічного бурлескного світобачення, тотожного народній сміховій культурі. У народній культурі сміх виступає універсальним об’єднуючим началом, вираженням повноцінного погляду на світ, альтернативою серйозному світогляду. Мета такого сміху – не деструкція, а поштовх до самовдосконалення. Сміх служить своєрідним стержнем, віссю народного та бурлескного світобачення та знаходить свій вияв як у творах фольклору, так і в літературній бурлескній творчості. Проаналізовано особливий тип народної сміхової образності, що вплинув на літературу низового бароко. Провідною його особливістю є зниження, приземлення, тобто переведення всього високого, духовного, ідеального в матеріально-тілесний план. Це стосується категорії святості та народних уявлень про матеріально-тілесні потреби людини. Доведено, що показ тілесних потреб у народній творчості та зразках низового бароко набуває комічного висвітлення, гіперболізується, хоча в цілому має позитивний, життєствердний, а не деструктивний характер. Новизна статті полягає у спробі аналізу бурлескно-травестійної спадщини у двох аспектах – у проекції на основні структурні складові української народної сміхової культури та з огляду на специфіку бурлескного світобачення. Практичне значення дослідження полягає в тому, що наведені в роботі паралелі ілюструють діалог академічної бурлескної культури з народною сміховою творчістю в період Бароко.</p> Larysa Semeniuk ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/334 нд, 31 бер 2019 00:00:00 +0000 Художня рецепція дихотомії «місто — степ» в історичних романах П. Загребельного, Р. Іванченко та П. Угляренка http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/333 Вивчення дихотомії «місто – степ» в історичних романах П. Загребельного, Р. Іванченко та П. Угляренка є актуальним, оскільки дає змогу простежити авторське бачення функціонування міста в умовах становлення й розвитку української середньовічної державності. Місто є культурним простором, в якому акумульовані характер, минуле народу, його світогляд та традиції. Зосередженість українських прозаїків другої половини ХХ століття на цій темі зумовлена необхідністю осмислити художньо-естетичний потенціал міста, його зміни упродовж витворення власних ціннісних пріоритетів. Мета статті – зʼясування специфіки художнього втілення концептуальних ознак середньовічного міста, які в історичних романах прозаїків кристалізуються при встановленні зв’язків зі степом. Методологічною базою дослідження є класифікація О.Астафʼєва категорії «степ» в есеїстиці Є.Маланюка: степ-територія; степ-ворог, покарання; степ-ландшафт. У результаті дослідження зʼясовано, що топографія середньовічного міста в історичних романах П. Загребельного, Р. Іванченко, П. Угляренка окреслюється за допомогою додаткових семантичних величин: міської брами, капища, печери й келії. Зосередженість на осмисленні степу як втіленні покарання стане передумовою осмислення середньовічного міста як своєрідного прихистку і водночас – модифікації  його значення: втіленні незахищеності, небезпеки, виклику, останнього притулку. Вивчення принципів реалізації ландшафтних особливостей степу корелює із окресленням могутності, величі середньовічного міста та його значущості для державності Київської Русі. На основі цього виокремлено такі принципи комплексного змалювання образу: використання синестезії звуків на позначення шуму, візуальні, дотикові, запахові образи, звукообраз дзвону. Перспективи подальших студій убачаються в дослідженні парадигми середньовічного соціуму в проекції на міський простір, а також розширенні діапазону художніх текстів до початку ХХІ століття. Taisa Litvynchuk ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/333 нд, 31 бер 2019 00:00:00 +0000 Жанрові особливості різдвяного оповідання Дзвінки Матіяш «Різдво брата Заїки» http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/325 <p>Стаття присвячена вивченню жанрових особливостей різдвяного оповідання Дзвінки Матіяш «Різдво брата Заїки», яке увійшло до збірки «13 різдвяних історій». Констатовано, що в останні десятиліття в українській літературі опубліковано велика кількість творів цього жанру, адресованих як дитячій аудиторії, так і дорослій. Відтак можна говорити про відновлення традиції написання різдвяних оповідань в українському літературному процесі. Однак їх вивчення ще й досі є переважно принагідним – такі твори аналізуються переважно у рецензіях та книжкових оглядах напередодні новорічних та різдвяних свят. Мета статті — аналіз твору Дзвінки Матіяш «Різдво брата Заїки»,  його стильових особливостей, своєрідності трансформації жанру різдвяного оповідання. Завдяки методу повільного читання та застосуванню філологічного методу дослідження художнього твору, авторка з’ясовує художні особливості цього різдвяного оповідання, виокремлює його провідні ознаки, символічні образи. На основі проведеного аналізу запропоноване авторське формулювання поняття «філософсько-екзистенційне різдвяне оповідання», описані його провідні ознаки та складові. Це, зокрема, такі риси, як: композиція заснована на поєднанні різних точок зору, одна й та сама подія подається крізь бачення двох різних персонажів, а об’єднують їхні погляди символічні образи, які допомагають показати персонажів – як з боку, з погляду Іншого, так І зсередини, їхніми власними очима; кожен персонаж немов повторює свою версію події, а символічні образи, тісно пов’язані із тематикою різдвяного свята, утворюють систему символів та ідей, які розгортаються перед читачем. Крім того, уточнено жанрову  специфіку різдвяного оповідання,   функціонування   різдвяної   образності у сучасній українській літературі. Практичне значення дослідження повʼязується із осмисленням нового етапу розвитку жанру та його видавничих перспектив.</p> Viktoriia Dobrodii ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/325 нд, 31 бер 2019 00:00:00 +0000 Концепт «свій/чужий» у публіцистиці Олега Чорногуза http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/335 <p>У статті на матеріалі збірки О. Чорногуза «Діти колонії» досліджується публіцистичний контекст дихотомії «свій/чужий», яка реалізується в етнічній, соціальній і міфологічній площинах і особливо актуалізується в умовах новітніх викликів, перед якими наразі стоїть Україна. Досліджуваною проблемою є розширення функціонування опозиції «свій/чужий» із етнічної, національної, релігійної сфери на сферу соціальну. Мета статті полягає в окресленні ідейно-естетичної значущості художньої опозиції «свій/чужий» в публіцистичному тексті. У результаті дослідження виявлено, як у конкретному публіцистичному тексті поєднуються традиції суспільного розуміння концепту «свій/чужий» з індивідуально-авторським підходом. Перевага надається семантичному полю «чужий», репрезентованому вітчизняним і зарубіжним політикумом. Акцентується увага на іронічних, сатиричних, саркастичних прийомах образності. Бінарну опозицію «свого/чужого» письменник інтерпретує з погляду особистого досвіду, почерпнутого зі спогадів батьків, односельців, а також із наполегливих студій над вітчизняними та інонаціональними документами. Письменник здійснює історичні та політичні екскурси, використовуючи іноземні джерела, включаючи російську, що стає запорукою об'єктивної оцінки соціальних процесів як в Україні, так і за її межами протягом довгої історії. Новизна дослідження повʼязана із реконструкцією світоглядно-естетичної концепції автора, згідно з якою опозиція «свій/чужий» стає маркером розрізнення на ментальному, психологічному, соціальному рівнях. Практичне значення дослідження полягає в тому, що виявлена система диференціації «свій/чужий», запропонована Олегом Чорногузом, може бути успішно використана як механізм національної ідентифікації, повернення до національних першоджерел, консолідації на основі національної приналежності в умовах глобалізаційних викликів сучасності. Зроблено висновок, що іронічні пасажі Чорногуза мають глибоку національну основу, підтверджують тяглість традиції, вони закріплені у досвіді народу, його характері і темпераменті.</p> Iryna Nasminchuk ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/335 нд, 31 бер 2019 00:00:00 +0000 Тематичні групи фразем у творах Бориса Грінченка http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/336 <p>У статті розглянуто тематичні групи, семантичні поля та варіантно-синонімічні групи фразем у художніх творах Бориса Грінченка. Створено структурно-семантичні моделі фразеологізмів у прозовій спадщині письменника. У роботі також подано таблиці ідеографічної класифікації стійких словосполучень. На їх основі здійснено статистичні підрахунки в межах фразеотематичних груп. У роботі ми опиралися передусім на ідеографічний поділ фразеологізмів, здійснений Віктором та Дмитром Ужченками. Вчені пропонують виділення мовних універсалій (структурно-семантичних моделей — ССМ), за допомогою яких будуються фраземи. На сьогодні ця класифікація застосована лише до вивчення лексики творів Бориса Грінченка. Найбільше стійких словосполучень виявлено у фразеотематичній групі «Людина» (95 %), а саме у ФТП «Людина як розумна істота». У цьому тематичному полі особливо багате на фразеологізми ФСП «Емоції, почуття, стан». Це пов’язано насамперед із тим, що Борис Грінченко мав певні психологічні здібності, майстерно розкриваючи характери та почуття своїх персонажів. У ФТГ «Абстрактні відношення» (3 %) найбільш численним виявилось ФСП «Якість», найменш численним — «Кількість». Це можна пояснити біднішим виражальним потенціалом останнього поля. ФСП «Можливість» у цій фразеотематичній групі відсутнє на противагу класифікації Віктора Ужченка. ФТГ «Природа» (2 %) так само є невеликим, проте у ньому вдалося виділити три ССМ. Крім того, класифікація Віктора Ужченка у статті була доповнена необхідними ВСГ. Аналіз художньої прози Бориса Грінченка в ідеографічному аспекті фразеології доводить її багатство й різноманітність майже в усіх тематичних групах.<em></em></p> Olha Shchoka ##submission.copyrightStatement## http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/336 нд, 31 бер 2019 00:00:00 +0000