Роман Євгенія Водолазкіна «Авіатор» як текст постмодерну

Автор(и)

  • Natalia Poltavtseva Інститут «Російська антропологічна школа» Російського державного гуманітарного університету

DOI:

https://doi.org/10.28925/2311-259x.2018.4.1

Ключові слова:

культурсоціологія, культурна антропологія, пустоти і невизначеності, Євгеній Водолазкін, деконструкція, літературне уявне (фікціональне), авторські стратегії

Анотація

Роман Євгенія Водолазкіна «Авіатор» доцільно аналізувати з позицій не лише традиційно літературознавчих, але й культурної антропології та культурсоціології.

 Можна припустити, що в ситуації постмодерну так звані культуральні структури набувають відносно автономного існування у власній владі дискурсу, який інколи виходить з-під контролю своїх творців. Стається відмова від абсолюту канонічного тексту у зв’язку з посиленням ролі контексту в інтерпретації. Інтерес до структури й системи змінюється на інтерес до процесуальності і дискурсивності в ситуації невизначеності й проміжності. Як наслідок, у культурному просторі постмодерну своєрідно поєднуються неперервності та перервності, тому виникають пустоти й проміжки комунікативної дії. З позицій цього підходу переглядаються і давні принципи ставлення до літературного тексту та його аналізу, що призвело до «антропологічного повороту» і виокремлення антропології літератури.

Проблему автора в такому разі можна артикулювати як спробу поєднати давні гуманістичні цінності з варіативністю етики в ситуації множинної ідентичності. При цьому авторській деконструкції підлягає не лише створений ним  художній текст, але й авторські стратегії. Формується амбівалентна й невизначена царина, у якій автор одночасно і письменник, і арт-критик, і літературознавець з гранично зниженою дистанцією між собою і персонажами.  Вольовим зусиллям він виходить із зони класичного модерну в зону постмодерну як у сад розгалужених стежинок, де панують Уявлення, Переживання та Бажання. За рахунок знищення дистанції між автором і персонажами починається плідний авторський само- і психоаналіз.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

REFERENCES (TRANSLITERATED)

Alexander, J. C. (2003). The Meanings of Social Life: a Cultural Sociology. New York: Oxford University Press. DOI: 10.1093/acprof:oso/9780195160840.001.0001

Alexander, J. C. (2007). Analiticheskie debaty: ponimanie otnositel'noj avtonomii kul'tury. Sociologicheskoe obozrenie, 6(1), 17–37. (in Russian)

Vodolazkin, Ye. (2016). Aviator. Moscow: AST. (in Russian)

Giddens, A. (1993). Devjat' tezisov o budushhem sociologii. THESIS: teorija i istorija jekonomicheskih i social'nyh institutov i sistem, 1, 57–82. (in Russian)

Geertz, C. (2004). Interpretacija kul'tur. Moscow: ROSSPEN. (in Russian)

Derrida, J. (2000). O grammatologii. Moscow: Ad Marginem. (in Russian)

Iser, W. (2008). K antropologii hudozhestvennoj literatury. Translation of a chapter from the Wolfgang Iser’s book «Prospecting: From Reader Response to Literary Anthropology». Novoe literaturnoe obozrenie, 94. Retrieved from http://www.polit.ru/research/2009/02/27/izer.html. (in Russian)

Podoroga, V. (2008). Mimesis. Materialy po analiticheskoj antropologii literatury. Vol. 1. N. Gogol', F. Dostoevskij. Moscow: Logos-altera. (in Russian)

Foucault, M. (1977). Slova i veshhi. Arheologija gumanitarnyh nauk. Moscow: Inostrannaja literatura. (in Russian)

Eco, U. (2002). Shest' progulok v literaturnyh lesah. St. Petersburg: Symposium. (in Russian)

Downloads


Переглядів анотації: 436

Опубліковано

26.12.2018

Як цитувати

Poltavtseva, N. (2018). Роман Євгенія Водолазкіна «Авіатор» як текст постмодерну. Синопсис: текст, контекст, медіа, (4(24), 1–9. https://doi.org/10.28925/2311-259x.2018.4.1

Номер

№ 4(24) (2018)

Розділ

Теоретичні обрії літературознавства

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).