Утопія С. Подолинського та її відгомін в українській літературі
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2020.2.4Ключові слова:
позитивізм, художньо-просвітницька література, фантастика, автотрофність, утопіяАнотація
У статті йдеться про зв’язки С. Подолинського з українською літературою, а саме про його художньо-просвітницькі та публіцистичні праці, наукові дослідження, що засвідчують світоглядні принципи тієї доби, створюють додатковий пояснювальний контекст літературного процесу, а також про вплив ідей ученого на художню літературу. Об’єктом вивчення стали головним чином такі тексти мислителя, як «Парова машина» і «Праця людини та її відношення до розподілу енергії». Актуальність дослідження вбачаємо у необхідності всебічного осмислення так званого народництва, яке у своїх окремих зразках виходило за рамки провінційності та інтелектуальної обмеженості, засвідчуючи зв’язок з мистецтвом наступної епохи. Визначальним наразі є усталений у вітчизняному літературознавстві культурно-історичний метод. Новизна розвідки полягає у зміщенні фокусу уваги на маловідомі постаті і маргінальні жанри української літератури. Зацікавлення постаттю С. Подолинського, що переросло з часом в окремий напрям міждисциплінарних студій припадає на періоди національного відродження у ХХ ст. Донедавна найбільше писали про нього історики та економісти. Однак нові дані і підходи засвідчують недооцінений упродовж десятиліть масштаб особистості українського мислителя. Вважаємо за потрібне зосередитись, по-перше, на жанровій специфіці белетризованої брошури «Парова машина» і, по-друге, на пошукові відгомону ідей ученого в українському письменстві к. ХІХ – першої третини ХХ ст. Стверджується, що ідеї С. Подолинського, зокрема про автотрофність людства, а також композиційні й жанрові новації могли вплинути на становлення наукової та соціальної фантастики в українській літературі. З нашого погляду, запропонована проблематика містить перспективу подальшого опрацювання, зокрема потребує додаткової аргументації гіпотеза про зв’язок між футурологічними прогнозами С. Подолинського та ідейно-художнім змістом новели Панаса Мирного «Сон», роману В. Винниченка «Сонячна машина».
Завантаження
Посилання
Chesnokov, V. (2006). Sergey Andreevich Podolinskiy, 1850–1891. Moscow: Nauka.
Drahomanov, M. (1970). Avstro-ruski spomyny (1867–1877) [Austro-Russian memories (1867–1877)]. Literaturno-krytychni pratsi (Vol. 2, pp. 151–288). Kyiv: Naukova dumka.
Koznarskyi, T. (1994). Utopia and anti-utopia in V. Vynnychenko's novel “Sun Machine” (“Soniachna Mashyna”). (Master's thesis , University of Alberta, Edmonton).
Lysiak-Rudnytskyi, I. (1994). Istorychni ese [Historical essays]. Vol. 1. Kyiv: Osnovy.
Podolinskiy, S. (2005). Trudchelovekaiegootnosheniekraspredeleniyuenergii [Human work and its relation to energy distribution]. Mosсщц: Belyie Alvy.
Podolynskyi, S. (1878). Zhyttia i zdorovia liudei na Ukraini [Life and health of people in Ukraine]. Zheneva.
Podolynskyi, S. (1880). Remesla i fabryky na Ukraini [Crafts and factories in Ukraine]. Zheneva: Pechatnia «Rabotnyka» i «Hromady».
Podolynskyi, S. (1990). Vybrani tvory [Selected works]. Monreal: Ukrainske istorychne tovarystvo.
Podolynskyi, S. (2002). Lysty ta dokumenty [Letters and documents]. Kyiv: TsDIA Ukrainy.
Ukrainka, Lesia. (1975–1979). Utopiia v beletrystytsi [Utopia in fiction]. Zibrannia tvoriv (Vol. 8, pp. 155–198). Kyiv: Naukova dumka.
Ushkalov, L. (2016). Realizm — tse eskhatolohiia: Panas Myrnyi [Realism is eschatology: Panas Myrnyi]. Kharkiv: Maidan.
Zerov, M. (2007). “Soniachna mashyna” yak literaturnyi tvir [“The Sun Machine” as a literary work]. Ukrainske pysmenstvo XIX st. Vid Kulisha do Vynnychenka (narysy z novitnoho ukrainskoho pysmenstva) (pp. 432–452). Drohobych: Vidrodzhennia.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).