Релігія у структурі ідентичності за романами Сергія Жадана

Анотація

Релігія є важливою складовою українського суспільства та культури, але наразі перебуваємо у ситуації переконструювання національної ідентичності, тому постає питання, яке місце займе у новому конструкті релігія. На формування релігії у структурі ідентичності, окрім медійних осіб та ЗМІ, також впливає література, але її вплив є складнішим та містить приховані інтенції, тому аналіз релігії у структурі ідентичностей персонажів сучасного літературного твору є актуальним та малодослідженим питанням. З-поміж літературних текстів сучасних українських авторів особливою епатажністю, зокрема й образів релігійного спрямування, виділяються твори Сергія Жадана. На перший погляд здається, що у своїх текстах автор деконструює, руйнує та іронізує з усталених релігійних образів та символів, демонструючи непотрібність релігії у сучасному суспільстві. Проте за зовнішньою епатажністю приховано спроби навести зразки конструювання ідентичності, у яких релігії відводиться певне місце. Метою статті є розглянути, яке представлення, динаміку розвитку, художні функції та роль має релігія у структурі ідентичності персонажів у романах Сергія Жадана 2004–2017 рр. («Депеш Мод», «Ворошиловград», «Інтернат»). Для аналізу було залучено методи класифікування та моделювання, соціопсихологічної та герменевтичної інтерпретації, зіставлення, деконструкції та прийоми постколоніальних студій. У результаті дослідження було виявлено, що релігія має різну роль і ціннісне навантаження в кожному з романів. У «Депеш Мод» релігія представлена як «чуже» явище, яке є абстрактним та незрозумілим і не має реального втілення; наратор іронізує з носіїв релігійної ідентичності, але при цьому цілком серйозно звертається до образу Ісуса. У «Ворошиловграді» релігія виступає як явище «свого» та відіграє ледь не найважливішу роль у становленні групової ідентичності персонажа; до того ж тут маємо зразок релігії, де абстрактні ідеї узгоджено із матеріальним світом та цінностями. В «Інтернаті» акцент зроблено на становленні національної ідентичності, і тому до релігії автор звертається значно менше, демонструючи її нездатність відповісти на питання «свій – чужий» в аспекті національного ідентифікування. Також у цих трьох текстах представлено зразки деконстукції релігії: релігійні образи та символи представлено у ситуаціях реального життя, далекого від традиційного релігійного контексту Писання чи храму. Новизна статті полягає у поставленій проблематиці, оскільки дослідженню релігії у структурі ідентичності художніх творів приділено мало уваги (на відміну від вивчення інтертекстуальних зв’язків літератури з Біблією). Практичне значення – в ідеї дослідження релігії у структурі ідентичності через залучення до аналізу пластів національно-етнічних, культурних, етичних, традиційних та моральних питань.