Експресивний МА-подяка у дипломатичному дискурсі Ради Безпеки ООН

Анотація

Предметом дослідження є МА-подяки виступів представників країн на засіданнях Ради Безпеки ООН. Мета його полягає у виявленні структурних і прагматичних властивостей дипломатичного дискурсу МА-подяки на прикладі сучасних англомовних виступів на засіданнях Ради Безпеки ООН з охопленням хронологічного зрізу. Під час проведення цієї розвідки застосовувався метод порівняння в різноманітних формах прояву подяки дипломатами. Також цей метод застосовується при хронологічному зрізі МА-подяки. Водночас використовується метод синтезу під час обробки теоретичного підґрунтя дослідження. Результати дослідження. Протокольна подяка дещо відрізняється від повсякденної хоча б тим, що тут передусім має значення статус мовця, його положення в суспільстві. Зазвичай дипломатична подяка стримана, без надмірних емоцій. Проте трапляються і винятки, які мають місце між особливо дружніми представниками / дипломатами. Ці подяки будуть кардинально відрізнятися одна від одної, перша — більш стримана, з нейтральним дієсловом thank, друга — більш емоційна, забарвлена підсилювальними інтенсифікаторами, наприклад very. До ключових ознак експресивів ми віднесли акт скоєння якогось дійства, адже неможливо вибачитися за щось, чого немає, або вітати з чимось абстрактним, чого не відбулося в минулому. Аналіз представлених прикладів був проведений за допомогою моделі SVOiOd, де відображаються об’єкт дії, власне суб’єкт дії та сама дія, яка постає у вигляді проголошеної подяки. Характерною рисою дипломатичної подяки є її привселюдність, адже саме вона підкреслює значущість, важливість певних людей. Як спосіб підтримання позитивної атмосфери подяка буде вже виступати формулою етикету. Але при цьому факультативним компонентом привселюдної подяки є фізична присутність безпосереднього адресата, також адресатом можуть виступити ціла група людей або й ціла країна. Наукова новизна цього дослідження полягає в тому, що воно вперше торкається структурно-прагматичних властивостей МА-подяки сучасних англомовних промов у комунікативній ситуації засідання РБ ООН. Новим є звернення до структурно-прагматичної специфіки таких промов. З метою встановлення зрушень структури та прагматики дипломатичного дискурсу зроблено хронологічні зрізи, що охоплюють промови середини та кінця ХХ ст. Практичне значення цієї розвідки полягає в тому, що результати її сприятимуть глибшому розумінню кореляції між структурою, прагматичним наповненням, релевантністю дібраних мовних одиниць для забезпечення успішності дипломатичного виступу.