Японська традиція та західне новаторство у творчості Накахари Чуї

Анотація

Предметом дослідження є поетика японського поета Накахари Чуї. Актуальність дослідження зумовлена тим фактом, що вивчення творчості поета загалом вкрай мало, а у вітчизняній японістиці — взагалі немає. І незважаючи на те, що Накахара Чуя — одна з ключових фігур японського авангарду початку ХХ сторіччя, за винятком декількох аматорських перекладів у мережі Інтернет, немає жодного видання перекладів українською мовою, як немає окремого видання й російською. Новизна статті зумовлена спробою заповнити цю лакуну і представити низку перекладів ключових на наш погляд творів Накахари Чуї, а також, враховуючи нестачу коментаторських матеріалів, у статті подано переклади текстів дослідників, що приділяли увагу поетові. Інтерес до поета зумовлений тим, що, незважаючи на досить обмежений період творчості (всього одна збірка творів за життя), Накахара Чуя увібрав актуальні на той час тенденції західного модернізму і поєднав їх із суто японською поетичною традицією — проблема, якій значною мірою і присвячена наша стаття. Мета дослідження — показати, яким чином традиційна японська поетика, із заданими нормами ще у ІХ–Х сторіччях, змогла, під впливом авангардистських експериментів дадаїзму зокрема, вийти за межі герметичності за формою та змістом. У результаті дослідження виявлено, що культурні та соціальні процеси, на які реагували західні авангардисти абсурдизмом, порушенням формальних ознак у мистецтві, намаганням вийти за межі порядку слів, руйнуванням образу, відмовою від міметичності, є тенденцією, що притаманна не лише західному трагічному світосприйняттю кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя, а виявилася близькою і для японського мистецтва. Особливістю мистецької практики Накахари Чуї є вплетення в тканину західних форм прийомів японської поетики, а отже, його поезію можна зобразити як алегорію тогочасного конфлікту між вестернізацією та збереженням старих устроїв.