Диджитальна журналістика як новий тип медіадіяльності

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена постійною трансформацією та оновленням диджитального середовища, невизначеністю категоріального апарату цифрової журналістики та національними особливостями процесу творення онлайнового журналістського дискурсу. Мета статті — визначити концептуальні особливості диджитальної журналістики та виокремити комунікаційну специфіку зазначеного виду медіадіяльності. Базуючись на роботах R. Salaverría, пропонується розуміти під диджитальною журналістикою усю журналістику, яка здійснюється за допомогою цифрових технологій, є мінливою соціальною публіцистичною практикою, орієнтованою на гетерогенну масову аудиторію, представлену у певних, але одночасно мінливих жанрах та форматах. Таким чином дискусійні моменти щодо застосування до цього виду медіадіяльності термінів «кібержурналістика», «онлайнова журналістика», «мультимедійна журналістика», «обчислювальна журналістика», «алгоритмічна журналістика», «журналістика, керована даними» та ін. Головним методом дослідження обрано дискурсний аналіз, який дозволив осягнути проблематику сучасного диджитального середовища, простежити генезу цифрової журналістики, здійснити типологічний аналіз існуючої системи цифрових медіа, визначити специфіку медіапродукту та особливості участі аудиторії у процесі диджитального творення та споживання новинної інформації. Новизна роботи полягає у спробі ввести у науковий дискурс системного визначення поняття «диджитальна журналістика», звернути увагу на такі її особливості як невизначеність та мінливість, трансформація традиційного категоріального апарату, зміна ролей та функцій учасників комунікативного процесу. У результаті дослідження з’ясовано суб’єктно-об’єктні та структурні характеристики сучасної журналістики, визначено організаційні й технологічні трансформації цифрового медіавиробництва.