Ремінісценції танцю Саломеї і танцю смерті в авторських моделях літератури порубіжжя
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2021.3.1Ключові слова:
топос танцю, Ерос, Танатос, ремінісценція, модернізм, інтерпретація, ідентичність, символАнотація
Предметом дослідження є топос танцю в літературі порубіжжя. У статті розглянуті витоки його прочитання крізь призму Еросу і Танатосу, проаналізовані твори з «танцювальною» образністю та з’ясована її роль у поетиці текстів. Ці завдання зумовлені метою окреслити авторські моделі, оприявлені в «танці Саломеї» і «танці смерті». Застосовано компаративний, міфологічно-архетипний, історико-культурний методи дослідження для розгляду специфіки інтерпретації танцю в естетичних координатах модернізму та контексті проблематики національних літератур. Інтерес до цих аспектів побутування архетипних топосів і потреба означити авторські репрезентації як варіанти національної визначають актуальність студії.
У результаті дослідження виявлено, що ремінісценції танцю Саломеї і танцю смерті зумовлені сприйняттям порубіжжя «чумною добою»; естетичним осмисленням танцю як персоніфікації феномену смерті; зацікавленням тілесністю як соціокультурним концептом і її чуттєвим пізнанням; відродженням мистецтва танцю; інтересом до теми Сходу; популярністю еротичних мотивів і персонажа «жінка-дитина»; актуальністю архетипних «кодів» для тріади «життя — смерть — творчість». Як витоки модерністської інтерпретації танцю на перетині Танатосу і Еросу проаналізовано поезію Ш. Бодлера. Для його танцювальної образності характерні її іронічне осмислення крізь призму екзистенційних категорій і тлумачення в контексті есхатологічної й естетикологічної проблематики.
Розвиток бодлерівської традиції оприявлено в зразках «нової драми»: у Лесі Українки ремінісценціями танцю Саломеї є танець як втілення тілесної свободи («Лісова пісня») і танець як знак упокорення та вибір «смерті» духу («Оргія»). У «Ляльковому домі» Г. Ібсена тарантела — це і образ святкової атмосфери, і знак сфальшованих ціннісних орієнтирів персонажів. Танець віщує катастрофу «лялькового» дому Нори і водночас відкриває перспективи для пошуку власної самості.
Danse makabre у М. Коцюбинського (танець Івана із Чугайстром у «Тінях забутих предків») і Т. Манна (танець у химерному сні Ашенбаха в «Смерті у Венеції») пов’язаний з інфернальним; символізує усвідомлення героями нової «реальності» і перехід на інший рівень світосприйняття; концентрує танатологічне й еротичне та визначає складні взаємини духу і тіла як проблематику творів. Проте в М. Коцюбинського це танець-двобій, щоб захистити кохану, а в Т. Манна — символ загибелі душі Ашенбаха й визнання ним «чужого бога». Для обох персонажів танець є попередженням про близьку фізичну смерть. Але для Ашенбаха це й останній акт умирання як митця, натомість для Івана — возз’єднання з коханою для набуття власної цілісності.
Завантаження
Посилання
Ariès, P. (1992). Chelovek pered litsom smerti [Man in the face of death]. Progress.
Baudelaire, Ch. (1989). Poezii [Poetry]. Dnipro.
Berdyaev, N. (2004). Sudba Rossii. Krizis iskusstva [The fate of Russia. The crisis of art]. Kanon.
Bestiuk, I. (2008). Miforytualna semantyka arkanu v ukrainskii literaturi XX stolittia [Mytho-ritual semantics of the rope in the Ukrainian literature of the twentieth century]. Visnyk Lvivskoho universytetu im. Ivana Franka, 339–345.
Herasymova, H. (2018). “Vse v sviti — kruzhliaiuchyi tanets…” (Stykhiia tantsiu yak mifopoetychnyi topos Sribnoho viku) [“Everything in the world is a whirling dance…” (The element of dance as a mythopoetic topos of the Silver Age)]. Kyivske muzykoznavstvo, 57, 136–147. https://doi.org/10.33643/kmus.2018.57.11
Huizinga, J. (1988). Osen Srednevekovya: Issledovanie form zhiznenogo uklada i formmyshleniya v XІV i XVvekakh vo Frantsii i Niderlandakh [Autumn of the Middle Ages: A Study of Lifestyles and Forms thinking in the 14th and 15th centuries in France and the Netherlands]. Nauka.
Ibsen, G. (2001). Kukolnyy dom [Dollhouse]. Eksmo-Press.
Kotsiubynskyi, M. (1988). Tini zabutykh predkiv [Shadows of Forgotten Ancestors]. In M. Kotsiubynskyi. Tvory. T. 2. [Works. Vol. 2] Povisti ta opovidannia [Stories and short stories] (1907–1912), Statti ta narysy [Articles and essays] (pp. 205–250). Naukova dumka.
Mann, T. (1975). Smert u Venetsii [Death in Venice]. Dnipro.
Matusiak, A. (2008). Setsesiinyi dyskurs pysmennykiv “Molodoi Muzy” [Art Nouveau discourse of Young Muse writers]. Slovo i chas, 6, 35–50.
Melnyk, O. (2008). Topos tantsiu u prozi Mykhaila Yatskova [Topos of dance in the prose of Mikhail Yatskov]. Visnyk Lvivskoho universytetu im. Ivana Franka, 189–199.
Renan, E. (2004). Zhizn Iisusa [The life of Jesus]. Amrita-Rus.
Reutin, M. (2003). Plyaska smerti [Dance of death]. Slovar srednevekovoy kultury (pp. 360–364). ROSSPEN.
Shapinskaya, Ye. (2016). “Tanets smerti” vo vremeni i prostranstve (“Totentants” Bernta Notke i Tomasa Adesa) [“Dance of Death” in time and space (“Totentanz” by Bernt Notke and Thomas Ades)]. Yaroslavskiy pedagogicheskiy vestnik, 2, 203–208. http://vestnik.yspu.org/releases/2016_2/38.pdf
Tolmachev, V. (2017). O simvolizme T. Manna [On the symbolism of T. Mann]. Studia Litterarum, 2, 3, 118–137. https://doi.org/10.22455/2500-4247-2017-2-3-118-137
Ukrainka Lesia. Orhiia [Orgy]. Tvory. T. 3. Dramatychni tvory. Dnipro.
Zadorozhna, O. (2020). Vizualizatsiia pandemii v kulturi Zakhodu [Visualization of the pandemic in Western culture]. Naukovi zapysky NaUKMA. Istoriia i teoriia kultury, 3, 90–96. https://doi.org/10.18523/2617-8907.2020.3.90-96
Zubrytska, M. (1996). Ontolohizatsiia smerti u tvorchosti Vasylia Stefanyka [Ontologization of death in the works of Vasyl Stefanyk]. Studii z intehralnoi kulturolohii, 1, Thanatos, 21–24.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Оксана Гальчук
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
