Постколоніальна візія роману Ярослава Павлюка «Сад п’яних вишень»
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2021.4.2Ключові слова:
постколоніальна критика, метрополія, колонія, самосвідомість, соціальна маска, альтер-еґо, постмодернізм, втрачене покоління, пропаща сила, сімдесятники, вісімдесятники, радянська система.Анотація
Актуальність статті полягає в дослідженні проблеми втраченого покоління в сучасній українській літературі, яка залишається недостатньо вивченою літературознавством. Предметом дослідження є постмодерний роман Ярослава Павлюка «Сад п’яних вишень», до розгляду якого застосовано методи постколоніальної теорії. При аналізі оприявнюється літературний персонаж із роздвоєною свідомістю. Це тип людини, у якої традиційна українська самосвідомість поєднується з радянською. Головним результатом дослідження є виявлення специфіки національної ідентичності української людини в Радянському Союзі, яка була прихованою і не виставлялася публічно, а радянська ідентичність ставала соціальною маскою, яку людина одягала, щоб відповідати загальноприйнятим соціальним стандартам. Новизна результатів дослідження допомагає розкрити соціальну маску, якою в Україні радянського періоду була російська мова, що нею змушені були користуватися на офіційному рівні. До драматичного конфлікту між головним персонажем роману, який є альтер-еґо автора, і бібліотекаркою Орестою у творі додаються листи художника Бориса Жданюка та відомих режисерів Андрія Тарковського і Сергія Параджанова, чиї емоції й думки розкривають реальну картину відсутності індивідуальної і національної свободи в СРСР. На прикладах людей мистецтва показано, як радянська система знищувала вільнодумство і травмувала творчих особистостей. Роздвоєність митців в Україні радянської епохи часто призводила їх до деградації. Цензура, контроль за інакомисленням, нав’язування соцреалізму в мистецтві, загроза арештів змушували письменників, художників, режисерів пристосовуватись до системи або ставати дисидентами. У романі зображено персонажів, які не сприймають офіційної ідеології, намагаючись зберегти свій приватний світ від утручання держави. Результати дослідження мають перспективу для подальшого аналізу творчості окремих письменників і поколінь, які стали пропащою силою і не використали сповна закладеного в них творчого потенціалу.
Завантаження
Посилання
Danylenko, V. (2008). Lisorub u pusteli: Pysmennyk i literaturnyi protses [The lumberjack in the desert: the writer and the literary process]. Akademvydav.
Zborovska, N. (2006). Kod ukrainskoi literatury: Proekt psykhoistorii novitnoi ukrainskoi literatury [Code of Ukrainian literature: Project of psychohistory of modern Ukrainian literature]. Akademvydav.
Malaniuk, Ye. (1995). Knyha sposterezhen [Observation book]. Atika.
Pavliuk, Ya. (2002). Sad pianykh vyshen (Z miskykh nastroiv) [Drunk cherries orchard (Urban moods)]. In V. Gabor (Ed.). Pryvatna kolektsiia: Vybrana ukrainska proza ta eseistyka kintsia XX stolittia. Piramida.
Shapoval, Yu. (2010). Radianskyi Soiuz yak riznovyd istorii Rosii: yak use pochalosia [The Soviet Union as a kind of Russian history: how it all began]. In T. Hunchak (Ed.). Rosiiskyi imperializm. Vydavnychyi dim “Kyievo-Mohylianska akademiia”.
Shevchuk, M. (2020, January 1). Khochu napysaty pro Borysa Zhdaniuka… [I want to write about Borys Zhdanyuk…] Facebook. https://www.facebook.com/groups/slavnytuchyn/permalink/3462964750442329
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Володимир Даниленко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
