Павло Мовчан — мистецтвознавець: слово, образ, знак

Автор(и)

  • Микола Васьків Київський університет імені Бориса Грінченка, Інститут журналістики https://orcid.org/0000-0003-3909-1213

DOI:

https://doi.org/10.28925/2311-259x.2022.2.3

Ключові слова:

слово, образ, знак, архетип, художня словесність, живопис, кінематограф

Анотація

Предметом дослідження у статті є особливості теоретико-літературних і мистецтвознавчих публікацій визначного українського поета Павла Мовчана, а також його історико-літературних та історико-мистецьких праць. Основною проблемою статті стала потреба звести ці особливості в єдину концепцію і визначити її наукову основу. Для цього було зібрано з різноманітних джерел і опрацьовано значний масив (більше п’ятдесяти) статей, рецензій, есеїв поета-дослідника за період від середини 1970‑х років до другого десятиліття ХХІ століття. Творчість поета не має належного опрацювання з боку науковців, а його теоретико-літературний та історико-літературний доробок залишився поза їхньою увагою, крім хіба що побіжних спостережень О. Хоменка в одному з досліджень поезії П. Мовчана. Метою статті є висвітлення системного характеру літературознавчих поглядів Павла Мовчана й застосування їх до аналізу творчості класиків і сучасних українських та зарубіжних митців. Для цього використовувалися психологічний метод у визначенні словесно-образної сутності Мовчанової теоретичної концепції, історико-літературний — в аналізі його рецензій і «портретних» публікацій, міфопоетичний — у концептуалізації усного і писемного слова, художнього слова як єднальної ланки між поколіннями, автором і реципієнтами.

Підсумком дослідження стали такі результати. 1. Умовно літературознавчі та літературно-критичні дослідження Павла Мовчана можна розділити на кілька блоків: теорії слова, образу, образотворчості; специфіки лірики, художнього перекладу; розвитку української поезії другої половини ХХ–ХХІ століть; аналізу творів української класики («Слова о полку Ігоревім…», творчості Т. Шевченка, М. Гоголя, поетів-романтиків та ін.), поетів-сучасників; оцінку доробку зарубіжних літераторів Заходу і Сходу; рецепцію живописного і кінематографічного доробку українських митців-сучасників. 2. Основою теоретико-літературної концепції П. Мовчана було вчення О. Потебні про зовнішню і внутрішню форму слова та його зміст, про постійну потребу відновлювати чи створювати конкретно-чуттєві значення слова-образу в художній творчості. Широкий спектр значень слова, накопичений протягом століть, є основою діалогу між автором і реципієнтами, єднальною ланкою між ними. Рівень майстерності митця пов’язаний з умінням віднайти і відродити цей широкий значеннєвий спектр. 3. Павло Мовчан уважає основним завданням художнього перекладу не просто адекватне механічне передавання змісту слів, а відтворення духу слів, твору, неповторності ідіостилю споріднених за творчими інтенціями авторів, для чого перекладач має ґрунтовно вивчити біографію і доробок автора оригіналу, літературний і суспільний контекст, історію написання твору, значення й відтінки кожного слова, чудово володіти рідною мовою і специфікою мови оригіналу, менталітет народу, до якого належить автор, та багато іншого, аж до флори і фауни, їх символіки тощо. 4. Такі самі принципи і вимоги П. Мовчан ставить перед собою як перед літературним критиком і літературознавцем у дослідженнях конкретних творів чи творчості певних авторів. Це дає йому можливість не лише всебічно і глибоко схарактеризувати творчий доробок різних авторів, а й визначити його домінантні риси, зробити власні оригінальні та аргументовані відкриття. 5. Мистецтвознавчі погляди П. Мовчана у сфері візуальних мистецтв органічно корелюють із його літературознавчою концепцією, свідчать про глибоке знання цієї сфери і тонке естетичне відчуття в оцінці творів живопису і кінематографу.

Практичне значення статті полягає в можливості її застосування при вивченні та викладанні теорії літератури і теорії мистецтва, основ потебнянської теорії, історії класичної й сучасної української та зарубіжної літератур, історії українського живопису й кінематографу ХХ–ХХІ століть, неповторності творчості самого Павла Мовчана.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Микола Васьків, Київський університет імені Бориса Грінченка, Інститут журналістики

Доктор філологічних наук, професор

Посилання

Dziuba, I. (2013). Tsiliushcha sil samopiznannia. In P. Movchan. Sil: poezii (pp. 5–29). Ukrainskyi pysmennyk.

Khomenko, O. (2008). Myslennievist poezii i poeziia myslennievosti: dialektyka tvorennia verbalnoi kosmohonii Pavla Movchana. In P. Movchan. Vybrani tvory: poeziia (pp. 481–518). PC “Prosvita”.

Laslo-Kutsiuk, M. (1989). Pro filosofichnist poezii: Notatky pro dobirku virshiv Pavla Movchana. Prapor, 10, 177–184.

Movchan, P. (1975a). Buystvo krasok Yuriya Ilenko. Yunost, 7, 72–75.

Movchan, P. (1975b). Videt dvizhenie. Voprosy literatury, 7, 62–67.

Movchan, P. (1980). Sootnesennost bukvy i linii. Druzhba narodov, 10, 185–190.

Movchan, P. (1983). Spivuchi linii piskiv. In Makhtumkuli. Poezii (pp. 5–30). Dnipro.

Movchan, P. (1985). Iz glubin vremeni. Druzhba narodov, 2, 126–128.

Movchan, P. (1988a). Vymahaiu spivavtorstva. Ukraina, 37, 12–15.

Movchan, P. (1988b). Usi kolory, krim rozhevoho: Rozdumuiuchy nad tvorchistiu khudozhnyka. Ukraina, 26.

Movchan, P. (1999a). Vid svytky do shyneli. In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 83–94). PC “Prosvita”.

Movchan, P. (1999d). Vin buv zavzhdy. In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 41–43). PC “Prosvita”.

Movchan, P. (1999e). Vtrachena lanka. In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 233–239). PC “Prosvita”.

Movchan, P. (1999f). Dushevna bezvichnist. In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 141–151). PC “Prosvita”.

Movchan, P. (1999g). My: kasetna svidomist chy samousvidomlennia? In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 123–132). PC “Prosvita”.

Movchan, P. (1999h). Mova — yavyshche kosmichne. In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 152–184). PC “Prosvita”.

Movchan, P. (1999i). Povernennia zadlia onovlennia. In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 59–82). PC “Prosvita”.

Movchan, P. (1999j). Prapamiat. In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 5–12). PC “Prosvita”.

Movchan, P. (1999k). Slovo mertve i zhyve. In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 110–122). PC “Prosvita”.

Movchan, P. (1999l). “Khvala kanonu!” In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 189–212). PC “Prosvita”.

Movchan, P. (2007, November 8–14). “Mova i pysemnist — katehorii vichni”. Slovo Prosvity, 45(422).

Movchan, P., (1999b). Vidlunnia. In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 12–22). PC “Prosvita”.

Movchan, P., (1999c). Vidrodyty u slovi zhyttia. In Tvory v trokh tomakh: Vol. 3. Koordynaty chasu: literaturno-krytychni statti, publitsystyka, ese (pp. 95–109). PC “Prosvita”.

Slaboshpytskyi, M. (2020). “Shcho chuv, shcho bachyv — ne zabuv…” (Pavlo Movchan). In Z prysmerkovoho dzerkala: Pro chas i pro liudei (pp. 618–630). Yaroslaviv Val.

Slavynskyi, M. (2014). Pavlo Movchan: “Navit zvychaina abetka — tse svoieridnyi vidbytok zorianoho neba”. In Kolehy: shliakhy ta rozdorizhzhia (pp. 209–224). PH “Dyvosvit”.

Strokal, O. (2019). Pavlo Movchan: tvorets sliv i smysliv. Yaroslaviv Val.

Vaskiv, M. (2010). Materialy z istorii literaturoznavstva ta henolohii dlia samostiinoi roboty studentiv. PE “Medobory”.

Downloads


Переглядів анотації: 29

Опубліковано

2022-06-30

Як цитувати

Васьків, М. (2022). Павло Мовчан — мистецтвознавець: слово, образ, знак. Синопсис: текст, контекст, медіа, 28(2), 62–70. https://doi.org/10.28925/2311-259x.2022.2.3

Номер

Розділ

Історія літератури як структура