Травмування Чорнобилем: залежність ментальна і фізична

Художні моделі адикції в п'єсах Григорія Штоня і Павла Ар'є

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.28925/2311-259x.2022.4.3

Ключові слова:

сучасна українська драматургія, залежність, адиктивна поведінка, поетика адикції

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена гострою потребою переосмислення Чорнобильської катастрофи в різних мистецтвах – кіно, музика, живопис, серед яких література дає можливість представити зв’язок між макромасштабом події і мікрорівнем персональної історії. У статті розглянута проблема ролі адикції в художньому осмисленні Чорнобиля як травми нації. Предметом дослідження є адиктивна поведінка головних дійових осіб аналізованих п’єс. Метою – аналіз поетики художніх моделей зумовлених Чорнобильською катастрофою адикцій на матеріалі двох п’єс: Григорія Штоня «Канон» і Павла Ар’є «На початку і наприкінці часів». Для досягнення мети були використані методи психологічного аналізу, поетологічний і моделювання. У двох п’єсах простежуємо схожі маркери, які вказують на персонажів-адиктів – компульсивна поведінка, заперечення, втрата реальності та натомість створення альтернативної дійсності, проте драматурги обирають різні інструменти конструювання художніх моделей адикції. Григорій Штонь під час творення образу Антіна поступово накладає прийоми один на одного – спершу з’являються ретроспекції, згодом художні відступи оприявнені через марення, а своєрідним інструментом виступають галюцинації, які не є частиною структури тексту п’єси, але чиї наслідки простежуються в діях чоловіка. Натомість Павло Ар’є у вибудовуванні образу Баби Прісі використовує розлогі емоційно забарвлені монологи, а серед унікальних прийомів формування образу жінки є введення сюрреалістичної історії-вигадки. Новизна полягає в аналізі поетики творення художніх моделей адиктивної поведінки й увиразненні відмінних художніх підходів в переосмисленні природи і наслідків Чорнобильської катастрофи залежно від генераційної приналежності драматургів.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Arie, Pavlo. (2015). Na pochatku i naprykintsi chasiv [At the beginning and at the end of time]. In Baba Prisia ta inshi heroi (pp. 15–96). Dyskurs.

Goodman, A. (1990). Addiction: definition and implications. British Journal of Addiction, 85, 1403–1408. https://doi.org/10.1111/j.1360-0443.1990.tb01620.x

Gwinnell, E. (2006). The Encyclopedia of Addictions and Addictive Behaviors. Facts on File Inc.

Hundorova, T. (2012, April 26). Post-Chornobyl: katastrofizm yak nova natsionalna ideia [Post-Chornobyl: catastrophism as a new national idea]. Ukrainska pravda. https://life.pravda.com.ua/columns/2012/04/26/101231

Hussein, G. R. (2010). Addiction for Nurses. Willey-Blackwell.

Krych, R. (1989). Abnormal Consumer Behavior: a Model of Addictive Behaviors. NA – Advances in Consumer Research, 16, 745–748.

Lembke, A. (2021). Dofaminove pokolinnia [Dopaminove nation]. Laboratoriia.

Mack, A. (2010). Clinical manual for treatment of alcoholism and addictions. American Psychiatric Publishing.  https://doi.org/10.1176/appi.books.9781585629282

Maksymova, N. (2014). Psykholohichni aspekty diahnostyky skhylnosti do adyktyvnoi povedinky [Psychological aspects of diagnosis of tendency to addictive behavior]. Nauka ta osvita, 9, 75–79.

Nakken, C. (1996). The Addictive Personality: Understanding the Addictive Process and Compulsive Behavior. Hazelden Publishing.

Preyde, M. (2008). Foundations of Addictive Problems: Developmental, Social and Neurobiological Factors. In Adolescent Addiction: Epidemiology, Assessment and Treatment (pp. 5–57). Academic Press. https://doi.org/10.1016/B978-012373625-3.50003-6

Shton, H. (2012). Kanon [Canon]. In Plays (pp. 7–58). Vydavnychyi dim.

Zhelezniakova, Yu. (2016). Osnovni kharakterystyky adyktyvnoi povedinky [The main characteristics of addictive behavior]. Teoriia i praktyka suchasnoi psykholohii, 2, 4–8.

Downloads


Переглядів анотації: 47

Опубліковано

2022-12-25

Як цитувати

Федик, Т. (2022). Травмування Чорнобилем: залежність ментальна і фізична: Художні моделі адикції в п’єсах Григорія Штоня і Павла Ар’є. Синопсис: текст, контекст, медіа, 28(4), 189–195. https://doi.org/10.28925/2311-259x.2022.4.3

Номер

Розділ

Практики інтерпретації художнього тексту