Засоби формування імперського колоніального наративу в повісті М. Карамзіна «Марфа-посадниця, або Підкорення Новагорода»
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2023.2.1Ключові слова:
постколоніальні студії, історична повість, колоніальний наратив, засоби риторикиАнотація
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю постколоніальних студій російської літератури, зокрема історичної прози Миколи Карамзіна, який був одним із перших творців імперського колоніального наративу в художній прозі. Його повість «Марфа-посадниця, або Підкорення Новагорода» досі не була об’єктом такого вивчення, у літературознавстві не висвітлювалася проблема утвердження у творі російської колоніальної політики. Розгляд такої проблематики становить мету цієї розвідки. У порівняльному аспекті до аналізу залучається текст «Історії держави Російської» Карамзіна в частині, присвяченій новгородським подіям XV століття. Для реалізації мети застосовано методологію постколоніальних студій і наратологічного аналізу.
У результаті дослідження визначено такі засоби формування імперського колоніального наративу в повісті: оціночне авторське слово, промови історичних персонажів-політиків, прийоми риторики, характер змалювання подій і їх учасників. Позиція автора-оповідача спрямована на підтримку загарбницької політики московського князівства, анексія Новгорода виправдовується «вищими» цілями створення могутньої імперії і подається як об’єктивна історична необхідність. Імперський колоніальний дискурс яскраво ілюструється промовою посланця московського князя, яка є зразком політичної демагогії, застосування маніпулятивних технологій і залякування громадян.
Утвердженню потрібних авторові акцентів сприяє двозначна конотація образу Марфи. З одного боку — героїзація, порівняння з Катоном, а з іншого — свідоме спрощення мотивів боротьби Марфи як ватажка народного спротиву, створення поля недовіри до героїні через показ її маніпулювання почуттями натовпу як управної ораторки. Завдяки мотивам марної жертви Марфи та новгородців, пророцтва, «волі Провидіння» Карамзін нав’язує читачеві думку про історичну логіку й невідворотність втрати Новгородської республіки.
У перспективі є потреба нового прочитання російської імперської літератури в річищі постколоніальних студій, подальшого розвінчання засобів міфотворчості й колоніального наративу в корпусі її текстів різних періодів.
Завантаження
Посилання
Aheieva, V. (2021). Za lashtunkamy imperii: Esei pro ukrainsko-rosiiski kulturni vidnosyny [Behind the scenes of the empire: Essays on Ukrainian-Russian cultural relations].Vikhola.
Bilinskyi, V. (2009). Kraina Moksel, abo Moskoviia [The country of Moksel, or Muscovy]. Vydavnytstvo imeni Oleny Telihy.
Hundorova, T. (2014). Heneratsiinyi vyklyk i postkolonializm na skhodi Yevropy [Generational challenge and postcolonialism in Eastern Europe]. In T. Hundorova, A. Matusiak (Eds.), Postkolonializm. Heneratsii. Kultura (pp. 7–13). Laurus.
Karamzin, N. (1964). Izbrannye sochineniya v 2 t. T. 1 [Selected works in 2 v. Vol. 1]. Khudozhestvennaya literatura.
Karamzin, N. (1999). Istoriya gosudarstva rossiyskogo v 12 t. T. 6 [History of the Russian state in 12 v. Vol. 6]. Nauka.
Kozlova, N. (2012). Zhenshchina v politike: obraz Marfy Boretskoy v istoricheskoy povesti “Marfa-posadnitsa” N. M. Karamzina [A woman in politics: the image of Marfa Boretskaya in the historical novel “Marfa-Posadnitsa” by N. M. Karamzin]. Zhenshchina v rossijskom obshchestve, 3, 64–73.
Kudrevatykh, A. (2014). Obraz Marfy-posadnitsy kak politicheskogo lidera v povesti N. M. Karamzina “Marfa-posadnitsa, ili Pokorenie Novagoroda” [The image of Marfa-posadnitsa as a political leader in N. M. Karamzin’s story “Marfa-posadnitsa, or the Conquest of Novgorod”]. Politicheskaya lingvistika, 2, 229–233.
Lotman, Yu. (1997). Karamzin. Sotvorenie Karamzina [Karamzin. Creation of Karamzin]. Iskusstvo.
Mokryk, R. (2016). Ukraina v kolonialnomu dyskursi rosiiskoi literatury druhoi polovyny XIX stolittia [Ukraine in the colonial discourse of Russian literature of the second half of the 19th century]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filosofski nauky, 18, 127–137.
Orlov, P. (1977). Russkiy sentimentalism [Russian sentimentalism]. Izd-vo MGU.
Pastur, G. (1992). Slovo u Karamzina: dve “Marfy-posadnitsy” [A word from Karamzin: two “Marfas-posadnitsy”]. Novyy krug, 2, 149–154.
Pavlyshyn, M. (2014). Postkolonializm yak metod i sklad dumky. Sposterezhennia shchodo ukrainskoho literaturoznavstva na storinkakh zhurnalu “Slovo i chas” u rokakh 1991–2011 [Postcolonialism as a method and composition of thought. Observations on Ukrainian literary studies on the pages of the magazine “Slovo i Chas” in the years 1991–2011]. In T. Hundorova, A. Matusiak (Eds.), Postkolonializm. Heneratsii. Kultura (pp. 73–83). Laurus.
Rukavichnikova, V. (2001). Istoriya drevnego Novgoroda v russkoy literature XVIII — pervoy treti XIX veka [The history of ancient Novgorod in Russian literature of the 18th — first third of the 19th century]. (Candidate’s abstract thesis).
Said, E. (2001). Oriientalizm [Orientalism]. Vydavnytstvo Solomii Pavlychko “Osnovy”.
Tompson, E. (2006). Trubadury imperii: Rosiiska literatura i kolonializm [Troubadours of the Empire: Russian literature and colonialism]. Vydavnytstvo Solomii Pavlychko “Osnovy”.
Veselovskiy, S. (1963). Issledovaniya po istorii oprichniny [Studies on the history of oprichnina]. Izdatelstvo AN SSSR.
Zhivov, V. (1996). Gosudarstvennyy mif v epokhu Prosveshcheniya i ego razrushenie v Rossii kontsa XVIII veka [State myth in the Enlightenment era and its destruction in Russia at the end of the 18th century]. In A. Koshelev (Ed.), Iz istorii russkoy kultury in 5 v. Vol. 4 (pp. 657–684). Yazyki russkoy kultury.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Ірина Заярна
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
