Голосова ідентифікація: метатекстуальність феномену електронного голосу
На матеріалі транскрипту «Прорив» Константинса Раудіве
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2024.1.7Ключові слова:
метатекстуальність, транскомунікація, парапсихологія, метамодерн, феномен електронного голосу, музика, шумАнотація
Предметом дослідження в статті є деякі аспекти транскомунікації та її зв’язок із літературою, зокрема метатекстуальною природою транскомунікаційних аудіозаписів як матеріалу для вивчення методів інструментальної транскомунікації (ITC) та феномена електронного голосу (ФЕГ) — терміни, які вживаються для опису отриманих за допомогою використання електронних пристроїв і технологій даних щодо спілкування з духами чи сутностями з інших сфер або вимірів. Проблема дослідження полягає в самій сутності форми паранормальних явищ, яка передбачає спроби ідентифікувати та інтерпретувати повідомлення, зображення чи інші форми зв’язку з «метареальністю» за допомогою таких аналогових пристроїв, як радіо, телевізори, перші комп’ютери і саморобна радіоелектронна техніка. Константинс Раудіве, один із перших дослідників транскомунікації, уважав, що радіо зокрема можна використовувати як засіб встановлення контакту з духами або сутностями, які існують за межами фізичної реальності й можуть маніпулювати електронними сигналами або іншими формами енергії, щоб надсилати повідомлення, які інтерпретуватимуть живі. Мета статті розкривається в методологічному вивченні транскомунікації як суперечливої сфери, яка не є широко прийнятою науковою спільнотою через брак емпіричних доказів на підтримку існування сутностей або спілкування такого типу. Саме тому багато скептиків стверджують, що цей досвід можна пояснити природними явищами, такими як парейдолія (схильність сприймати значущі моделі у випадкових подразниках) або електромагнітні перешкоди, а тому безліч прикладів ФЕГ ігноруються як фіктивні, аматорські, постановні. Важливо зазначити, що дослідники паранормальних явищ підходять до транскомунікації зі здоровою долею скепсису та обережності й визнають, що ця наукова галузь усе ще є недоведеною і спекулятивною, а тому результати дослідження мають перспективу для подальшого вивчення надскладного явища. У статті зокрема вивчається можливість літературознавчої інтерпретації транскомунікації з позицій метатекстуальності.
Завантаження
Посилання
Beckett, S. (1965). Waiting for Godot. https://edisciplinas.usp.br/pluginfile.php/1882602/mod_resource/content/1/Godot.pdf
Burroughs, W. (1976). The Allen Ginsberg Project. https://allenginsberg.org/2016/07/william-burroughs-1976-1
Burroughs, W. (1976). William S. Burroughs Lecture — Part 1. Internet Archive. https://archive.org/details/naropa_william_s_burroughs2
Joyce, J. (2001). Ulysses. The Project Gutenberg eBook of Ulysses. https://www.gutenberg.org/files/4300/4300-h/4300-h.htm
Raudive, K. (1971a). Breakthrough. A General Introduction with Examples of the Voices. Vinyl Disc, 7", 33 ⅓ RPM, Side B (B1.7). Vista.
Raudive, K. (1971b). Breakthrough. An Amazing Experiment in Electronic Communication with the Dead. The Garden City Press Limited.
Raudive, K. (2012). Ueberleben Wir Den Tod. Scribd. https://www.scribd.com/document/135074717/Raudive-Ueberleben-Wir-Den-Tod
Raudive, K. (2015). Breakthrough. Konstantin Raudive. https://vdocuments.mx/breakthrough-konstantin-raudive.html
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Олег Коляда
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
