Особливості автобіографічної спадщини Михайла Івченка
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2025.1.7Ключові слова:
Михайло Івченко, автобіографія, текстологія, ідентичність, СВУ (так звана Спілка визволення України)Анотація
Об’єктом дослідження стали п’ять автобіографій Михайла Івченка, що мають ключове значення для розуміння становлення мистецької та національної ідентичності письменника. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей трансформації «автобіографічного пакту» під впливом тодішніх суспільно-політичних обставин. Автор з’ясовує, яким чином співвідносяться фактографічність і художність у текстах М. Івченка, простежує еволюцію його самопозиціонування та формування авторської позиції й художньої естетики. Особливу увагу приділено текстологічному аналізу деяких рукописних і машинописних примірників, що дало можливість реконструювати творчий процес написання та дослідити принципи саморедагування. Зокрема вдалося виявити випадки самоцензури, що вказує на свідоме конструювання письменницького образу.
Методологічну основу становлять джерелознавчий, біографічний, текстологічний і порівняльно-історичний методи, завдяки яким вдалося виявити складну й багатогранну природу автобіографічного письма. Наукова новизна полягає в здійсненні першого цілісного аналізу всіх автобіографій М. Івченка, систематизації їх за запропонованою хронологією та висвітленні впливу історико-політичних умов на специфіку автобіографічного тексту.
У результаті дослідження зроблено висновок, що творчий метод М. Івченка варіювався залежно від комунікативної мети, історичних обставин та особистісної інтенції. Корпус його автобіографій поглиблює уявлення про складну творчу індивідуальність письменника і висвітлює характерну тенденцію розвитку української прози першої третини XX століття: від свободи романтично-ліричного саморозкриття до вимушеної фактографічності, спричиненої зростанням репресій і тоталітарного тиску. Подальші перспективи дослідження охоплюють порівняльний аналіз автобіографій із творами інших письменників і залучення нових теоретико-методологічних інструментів для поглибленого вивчення цього автобіографічного контексту.
Завантаження
Посилання
Ivchenko, M. (1924, March 26). Avtobiohrafiia M. Ivchenka 26 bereznia 1924 r. [M. Ivchenko autobiography, March 26, 1924] (f. 271, op. 2, od. zb. 4, ark. 1–6) [Manuscript]. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv-muzei literatury i mystetstva Ukrainy.
Ivchenko, M. (1925, November 15). Avtobiohrafiia “Kilka sliv z mynuloho” [Autobiography “A few words from the past”] (f. 10, od. zb. 5275–5276, ark. 4–6) [Typescript with author’s corrections]. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho.
Ivchenko, M. (1929). “SVU” (Ivchenko M. Ye.) (f. 6, kryminalna sprava № 67098-FP). Haluzevyi derzhavnyi arkhiv SBU.
Ivchenko, M. (1929, June 20). Avtobiohrafichnyi narys “Z mynuloho” [Autobiographical essay "From the past"] (f. 109, od. zb. 20, 54 ark.) [Manuscript]. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im. T. H. Shevchenka NAN Ukrainy.
Ivchenko, M. (n. d.). Avtobiohrafiia M. Ivchenka [M. Ivchenko autobiography] (f. 10, od. zb. 5275–5276, ark. 2–3) [Manuscript]. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho.
Movchan, R. (Ed.). (2015). Sami pro sebe. Avtobiohrafii ukrainskykh myttsiv 1920‑kh rokiv [About themselves. Autobiographies of Ukrainian artists of the 1920s]. Klio.
Rarytskyi, O. (2014). Avtobiohrafii shistdesiatnykiv: Khudozhnii ta faktolohichnyi modusy spryiniattia [Autobiographies of the writers of the 1960s: fictional and factual modi of perception]. Pytannia literaturoznavstva, 89, 295–308. https://doi.org/10.31861/pytlit2014.89.295
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Єгор Семенюк
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
