Комунікативна теорія Марії Моклиці як метод аналізу модерної літературної творчості

Анотація

У публікації вперше розглянуто філософські, психологічні й естетичні особливості авторського методу науковиці та письменниці Марії Моклиці, задіяного спершу в процесі аналізу, а згодом і власного творення модерної літератури. Основу наукового дослідження на першому рівні становлять теж праці фігурантки розвідки, авторки «Модернізму як структури: Філософії. Психології. Поетики» (1998, 2002), «Основ літературознавства» (2002), «Вступу до літературознавства» (2011), «Естетики Лесі Українки» (2011), «Алегоричного коду літератури» (2017), «Модернізму в українській літературі XX століття» (2017), монографії «Леся Українка. Деконструкція прочитань» (2022) та ін. На наступному (витоковому для самої М. Моклиці) рівні — праці фундатора аналітичної психології К. Г. Юнга («Аналітична психологія», «Про відношення аналітичної психології до творів художньої літератури», «Синхроністичність», «Психологічні типи», «Психологія та алхімія»). На відміну від уже класичних психоаналітичних досліджень літератури та наук про неї (абсолютна більшість учених покликаються на ідеї Зигмунда Фройда) пропонується комплексне опрацювання літературознавчого й художнього доробків Марії Моклиці в контексті її ж власних винаходів і новаторств (звісно, з акцентом на дискусійних моментах). Після огляду ресурсів наукометричних баз можна констатувати, що навіть вивчення творчості науковиці, не те що вже використання всеосяжного підходу до цього надбання, застосовується вперше. З’ясувалося, що біля витоків наукова та художня діяльності Марії Моклиці розгортались від детального опрацювання властивостей художніх засобів до використання їх як маркерів певного типу белетристів і напряму й стилю їх творчості. Зрештою дійшлося до рефлексій: утілення вигартуваних концепцій у власному доробку. Незрима мета всіх цих «експериментів» — пошук Самості (індивідуація), а вже принагідно — структурування й деконструкції здобутків творців модернізму (у вияві домінантних літературних напрямів, методів і стилів). Дороговказом на шляху невпинних шукань науковиці постали антропологічна філософія та аналітична психологія (головно в інтерпретації К. Г. Юнга).