ЕПІСТОЛЯРНИЙ ДІАЛОГ ОЛЕКСАНДРА КОНИСЬКОГО І ТИТА РЕВАКОВИЧА: КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРІЄНТИРИ
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2026.3.2Ключові слова:
листування, видавничі проєкти, національно-культурний рух, інтелектуальний діалог, культурна стратегія, «Діло», «Правда»Анотація
Стаття присвячена листуванню Олександра Кониського і Тита Реваковича як одного з важливих джерел для дослідження творчих взаємин українських діячів другої половини ХІХ століття. Цей епістолярний діалог відображає їхні зусилля, спрямовані на координацію видавничих ініціатив і розвитку української періодики і як наслідок – формування спільного культурного простору.
Попри давнішу публікацію корпусу листування двох діячів, його видавничий та інтелектуальний аспекти досі не були предметом окремої розвідки. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного погляду на епістолярій О. Кониського й Т. Реваковича як на складник історії національно-культурного руху. Мета статті – аналіз їхнього листування крізь призму культурних і видавничих зацікавлень обох діячів, з’ясування його ролі у формуванні поглядів на функціонування преси й книговидання в Галичині. Наукова новизна дослідження полягає в інтерпретації листування діячів як інтелектуального діалогу, що відображає механізми формування українського культурного простору та консолідації національного руху наприкінці ХІХ століття.
Методологічну основу дослідження становлять історико-літературний, біографічний та культурно-історичний методи, що дали змогу простежити листування як форму інтелектуальної комунікації та історико-культурне джерело.
У результаті дослідження відстежено еволюцію взаємин між О. Кониським і Т. Реваковичем, визначено головні напрями їхнього діалогу, пов’язані з галицькою періодикою, видавничими проєктами, популяризацією літератури, перекладами та співпрацею між Наддніпрянщиною, Галичиною й Буковиною. Показано, що О. Кониський розглядав пресу й книговидання як ключові інструменти консолідації модерної української нації, тоді як листи Реваковича відображають специфіку українського руху на Буковині в умовах румунізації українського населення. Доведено, що це листування виконувало як приватну й інформаційну функцію, так і було важливим засобом координації культурних зв’язків і вироблення спільних видавничих стратегій.
Завантаження
Посилання
Александрова, Г. (2006). «В добрий час почнемо листуватися»: листи Олександра Кониського до Ганни Берло. Дивослово. №12. С. 52-60.
Антонович, М. (1970). П. О. Куліш та О. Я. Кониський. Український історик. № 1-3. С. 38-52.
Антонович, М. (1971). Дві замітки до життєпису О. Кониського. Український історик. № 1-2. С. 89-94.
Антонович, М. (1971-1972). О. Кониський і Т. Шевченко. Наукові записки. Український технічно-господарський інститут. Ч. 23. С. 3-47.
Бойко, Н. (2021). О. Кониський в рецепції І. Франка: процеси зближення, відштовхування і меморіалізації. Синопсис. №27 (4). С. 231-237. https://doi.org/10.28925/2311-259x.2021.4.5
Возняк, М. (1930). Драгоманов у відновленій «Правді» (з додатком листів М. Драгоманова до О. Кониського і останнього до нього. За сто літ. Книга шоста. С. 229-330.
Гирич, І. (2016). Олександр Кониський – публіцист-ідеолог львівської «Правди» (до 180-річчя від народження). Вісник НТШ. Ч. 55. С. 52-56.
Грушевський, М. (1997). Листування Михайла Грушевського. Т.1. Українське історичне товариство.
Демченко, Т., & Мисюра, О. (Упоряд.). (2011). Листи Олександра Кониського до Іллі Шрага. Просвіта.
Дорошенко, В. (1936). Олександер Кониський (З нагоди століття народин). Життя і знання. Ілюстрований популярно-науковий журнал-місячник. Ч. 7-8. С. 194.
Коцюбинська, М. (2001). «Зафіксоване і нетлінне»: Роздуми про епістолярну творчість. дух і Літера.
Сокіл, В. (2015). Листування Олександра Кониського і Тита Реваковича. Народознавчі зошити. №3. С. 668-712.
Франко, І. (2010). Зібрання творів у 50 томах: додаткові томи до зібрання творів у 50-ти томах. Т. 54. Наукова думка.
Aleksandrova, H. (2006). «V dobryi chas pochnemo lystuvatysia»: lysty Oleksandra Konyskoho do Hanny Berlo [«Let’s Start Corresponding at an Auspicious Time»: Letters from Oleksandr Konyskyi to Hanna Berlo]. Dyvoslovo, 12, 52–60.
Antonovych, M. (1970). P. O. Kulish ta O. Ya. Konyskyi [P. O. Kulish and O. Ya.
Konyskyi]. Ukrainskyi Istoryk, 1–3, 38–52.
Antonovych, M. (1971). Dvi zamitky do zhyttiepysu O. Konyskoho [Two Notes on the Biography of O. Konyskyi]. Ukrainskyi Istoryk, 1–2, 89–94.
Antonovych, M. (1971–1972). O. Konyskyi i T. Shevchenko [O. Konyskyi and T. Shevchenko]. Naukovi Zapysky. Ukrainskyi Tekhnichno-Hospodarskyi Instytut, 23, 3–47.
Boiko, N. (2021). O. Konyskyi v retseptsii I. Franka: protsesy zblyzhennia, vidshtovkhuvannia i
memorializatsii [O. Konyskyi in Ivan Franko’s Reception: Processes of Convergence, Alienation, and Memorialization]. Synopsys: text, context, media. 27(4), 231–237. https://doi.org/10.28925/2311-259x.2021.4.5
Demchenko, T., & Mysiura, O. (Eds.). (2011). Lysty Oleksandra Konyskoho do Illi Shraha [Letters
from Oleksandr Konyskyi to Illia Shrah]. Prosvita.
Doroshenko, V. (1936). Oleksander Konyskyi (Z nahody stolittia narodyn) [Oleksander Konyskyi (On the Occasion of the Centenary of His Birth)]. Zhyttia i Znannia. Iliustrovanyi Populiarno-Naukovyi Zhurnal-Misiachnyk, 7–8, 194.
Franko, I. (2010). Zibrannia tvoriv u 50 tomakh: dodatkovi tomy do zibrannia tvoriv u 50-ty
tomakh [Collected Works in 50 Volumes: Supplementary Volumes to the 50-Volume Collected Works]. Vol. 54. Naukove tovarystvo.
Hrushevskyi, M. (1997). Lystuvannia Mykhaila Hrushevskoho [Correspondence of Mykhailo Hrushevskyi]. Vol. 1.Ukrainske istorychne tovarystvo.
Hyrych, I. (2016). Oleksandr Konyskyi – publitsyst-ideoloh lvivskoi «Pravdy» (do 180-richchia vid
narodzhennia) [Oleksandr Konyskyi as the Publicist-Ideologue of the Lviv Pravda
(On the 180th Anniversary of His Birth)]. Visnyk NTSH, 55, 52–56.
Kotsiubynska, M. (2001). «Zafiksovane i netlinne»: Rozdumy pro epistoliarnu tvorchist [The Recorded and the Imperishable: Reflections on Epistolary Writing]. Duch i Litera.
Sokil, V. (2015). Lystuvannia Oleksandra Konyskoho i Tyta Revakovycha [Correspondence between Oleksandr Konyskyi and Tyt Revakovych]. Narodoznavchi Zoshyty, 3, 668–712.
Vozniak, M. (1930). Drahomanov u vidnovlenii «Pravdi» (z dodatkom lystiv M. Drahomanova do O. Konyskoho i ostannoho do noho) [Drahomanov in the Revived Pravda (with an Appendix of M. Drahomanov’s Letters to O. Konyskyi and Vice Versa)]. Za Sto Lit, Book 6, 229–330.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Надія Бойко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
