Художня біографія інтелектуала у драматургії С. Росовецького
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2020.1.1Ключові слова:
художня біографія, драматургія, приватна біографія, інтелектуальна драма, антропологізація ідей, метажанрАнотація
Глобальна тенденція оцифрування та оприлюднення історичних джерел, зокрема тих, що стосуються художньої літератури та її функціонування у різні епохи, спонукає до постійного переосмислення читачем життя та діяльності осіб, які є прототипами персонажів літературних творів. Як наслідок, пов’язаний з реальним життям і закорінений у минулому художній образ генерує суголосний літературний сюжет у формі художньої біографії. Кількість і різноманітність такої літератури, зокрема драматургії, невпинно зростає, що визначає актуальність цього дослідження. За останні десятиліття біографічна художня література кардинально змінила свої обриси, збагатилася численними жанровими різновидами та модифікаціями, і цей процес далекий від завершення. Для її позначення запроваджено термін «метажанр художньої біографії», що підкреслює масштаб названого явища і дає змогу окреслити предмет дослідження — художнє зображення біографії інтелектуала в сучасній українській драматургії, а також уточнити розуміння концепту «інтелектуал» і проблематизувати шляхи та способи зображення персонажа такого типу. Метою статті є виявлення жанрово-стильової єдності сучасної української драматургії про інтелектуалів і доведення доцільності застосування до неї популярних у суміжних галузях знань (історії, філософії, мистецтвознавстві) інтерпретаційних підходів, зокрема вперше запропоновано виокремлення на матеріалі творчості українських письменників (С. Росовецький) таких жанрових різновидів, як приватна художня біографія та інтелектуальна художня біографія. У результаті дослідження з’ясовано, що інтерес до художньої біографії інтелектуала пов’язаний із загальною тенденцією до антропологізації наукового знання, з підвищенням зацікавленості аудиторії індивідуальним, особистим в історії та сучасності, з переважанням емоційного складника в сучасних медійних дискурсах, що приводить до актуалізації емоційно наснаженого наративу життєпису інтелектуала, який нині часто звучить трагічними нотами в контексті катастрофічного минулого української науки і культури.
Завантаження
Посилання
Andrieiev, V. (2005). “Indyvidualna istoriia” yak shliakh do samorefleksii v postmodernistskykh praktykakh istorychnoi nauky. [“Individual history” as a way to self-reflection in the postmodern practices of historical science]. Eidos. Almanakh teorii ta istorii istorychnoi nauky [Eidos. Historiographic Almanac], 1, 206–226.
Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical Encyclopaedic Dictionary] (2002). Kyiv: Abrys.
Jauss, H. R. (2011). Dosvid estetychnoho spryiniattia i literaturna hermenevtyka [Experience of aesthetic perception and literary hermeneutics]. Kyiv: Osnovy.
Kolesnyk, I. (2005). Kulturno-intelektualna istoriia yak dzerkalo “novoi naukovoi revoliutsii” [Cultural and intellectual history as a mirror of the “new scientific revolution”]. Eidos. Almanakh teorii ta istorii istorychnoi nauky [Eidos. Historigraphic Almanac], 1, 36–45.
Marinesko, V. (2012). Literaturna biohrafiia yak zhanrova model: osoblyvosti evoliutsii, atrybutyvni ta modusni oznaky [Literary biography as a genre model: peculiarities of evolution, attribute and modus features]. Naukovi praczi Chornomorskogo derzhavnogo universitetu imeni Petra Mogili kompleksu “Kiyevo-Mogilyanska akademiya”, 193(181), 59–63.
Menzhulin, V. (2010). Biohrafichnyi pidkhid v istoryko-filosofskomu piznanni [Biographical approach in historical and philosophical knowledge]. Kyiv: NaUKMA; AgrarMediaGroup.
Nemchynov, I. (2019). Suchasni pidkhody do biohrafichnykh doslidzhen: mikronaratyv vs metanaratyv [Modern approaches to biographical research: micronarrative vs metanarrative]. Treti akademichni chytannia pamiati profesora H. I. Volynky: “Filosofiia, nauka i osvita” (pp. 123–125). Кyiv: VADEKS.
Popova, T. (2012). Personal'naja istorija VS intellektual'naja biografija, bioistoriografija: podhody i ponjatija [Personal history VS intellectual biography, biohistoriography: approaches and concepts]. In Chelovek v istorii i kul'ture : Memorial'nyj sbornik materialov i issledovanij v pamjat' V. N. Stanko, Vol. 2 (pp. 540–563). Odesa: Smil.
Rosovetsky, S. (2016). Piesy pro pysmennykiv [Plays about writers]. Kyiv, Selena.
Vashchenko, V. (2009a). Kontsept “intelektualna biohrafiia” ta konstruiuvannia “naukovykh biohrafii” v ukrainskii istoriohrafii [The concept of the “intellectual biography” and construction of “scientific biographies” in Ukrainian historiography]. Eidos. Almanakh teorii ta istorii istorychnoi nauky [Eidos. Historigraphic Almanac], 4, 206–226.
Vashchenko, V. (2009b). Stratehii konstruiuvannia M. Hrushevskym ukrainskykh metanaratyviv: metody ta yikh funktsii [The strategies of construction of the Ukrainian metanarratives by M. Hroushevskyi: methods and their functions]. (Extended abstract of Doctoral dissertation, Historiography, Source Studies and Special Historical Disciplines, Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, Ukraine).
Yevropeiskyi slovnyk filosofii: Leksykon neperekladnostei (2011). [European Dictionary of Philosophy: A Lexicon of Untranslatables], Vol. 2, Kyiv: Dukh i litera.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
