Український аматорський театр у таборі інтернованих військ УНР Стшалково, Польща, очима театральних критиків, серпень 1921 — липень 1922 рр. (за матеріалами часопису «Промінь»)

Анотація

У статті йдеться про діяльність українського аматорського театру в таборі інтернованих Військ УНР Стшалково, Польща, на сцені якого щотижнево виставлялись дві-три п’єси, що належали до класики української та світової драматургії. Метою дослідження є осмислення ролі театру в формуванні духовно-світоглядних ідеалів таборян, що передбачає аналіз репертуару аматорських гуртків, критичної рецепції вистав та реконструкції ціннісної мотивації груп українського вояцтва. Для ефективної реалізації мети були застосовані історичний метод, аналіз джерел та синтез. У результаті дослідження було стверджено, що вистави готувались кількома мистецько-артистичним гуртками (трупами), між якими мала місце неформальна конкуренція. Така ситуація сформувала традицію критичного оцінювання вистав та розміщення суджень критиків на шпальтах таборової «живої» газети «Промінь». При цьому є важливим зазначити, що критики не упускали нагоди вказати на недоліки або навпаки — відзначити майстерність гри артистів під час вистав. Виступи таборових драматично-мистецьких колективів мали важливе значення для піднесення морального духу інтернованих, задовольняючи водночас їхні ностальгічні почуття за власною домівкою та рідним краєм. Переважна більшість вистав була національною за змістом та духом (всі без винятку п’єси готувались до постановки українською мовою), сприяючи в такий спосіб духовній консолідації інтернованого вояцтва. Важливим було й те, що таборяни шукали і знаходили власне оригінальне вираження своїм мистецьким пошукуванням, роблячи в такий спосіб свій внесок у скарбницю української та європейської культури. Значення українського театру в Стшалково полягало в тому, завдяки виконавській майстерності акторів-аматорів, українській пісні та музиці, які звучали у виставах, серед польського суспільства закріплювалась позитивне сприйняття УНР та українців як частини європейського політичного та національно-культурного простору. Новизна дослідження полягає у введені до наукового обігу масиву відомостей про аматорські театральні гуртки в середовищі інтернованих вояків та критичну рецепцію їхньої діяльності. Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати доводять тяглість української драматургічної традиції.