Тріада Віра — Надія — Любов як символ у ліриці шістдесятників Б. Окуджави та Є. Сверстюка

Анотація

Предметом дослідження стали два вірші поетів-шістдесятників — «Три сестри» Б. Окуджави та «Віра — Надія — Любов» Є. Сверстюка. Їх об’єднує символічний образ-тріада християнських великомучениць. Метою статті є з’ясування відмінностей у розвитку національних культур колишнього СРСР, які зумовлюють подальші розходження в сучасній ментальності громадян країн, що зрештою розділилися. Для досягнення цієї мети було застосовано метод порівняльно-герменевтичного тлумачення текстів. Постановка проблеми. Персоніфіковані образи Віри, Надії, Любові у вірші Б. Окуджави «Три сестри» постають перед ліричним героєм як первні його особистісного існування, вірність яким виправдовує поета, що почувається боржником перед життям і сучасниками. Натомість вірш Є. Сверстюка «Віра — Надія — Любов» розкриває глибокий суспільно-історичний підтекст у світлі мемуарних свідчень про трагічні долі українських дисидентів-шістдесятників. Мотив неминучості трагічного вибору на хресному шляху домінує в його образно-смисловій структурі. У результаті дослідження з’ясовано, що порівняно з піснею Б. Окуджави в Є. Сверстюка відчутнішими є символічний план притчі та зв’язок із релігійною традицією. Ліричний голос українського дисидента зітканий із відголосів не буденного для радянської України культурного тексту — з агіографії, із переслідуваного й підпільного церковного життя, із повстанської лірики часів Другої світової війни, із забороненої публіцистики борців за національне відродження. Українські дисиденти бачили свою місію інакше, ніж їхні сучасники в Росії, звідси й глибокий сакральний смисл образів тріади великомучениць, і молитовний настрій, і трагічний пафос віршів Сверстюка, присвячених братам-дисидентам.