Наратив переміщень як спосіб конструювання горизонту свідомості героя (роман С. Жадана «Інтернат»)

Анотація

Актуальність і новизна запропонованої статті зумовлені потребою залучення в простір українського літературознавства тих методологій, до яких воно в силу різних обставин звертається вкрай рідко і які, залишаючись на маргінесі наукових зацікавлень, приховують у собі потужні можливості, актуалізуючи практику нових підходів до вивчення поетики художніх творів, інтерпретації художніх текстів. Предметом дослідження в запропонованій статті є рухливий смисловий горизонт свідомості головного персонажа роману С. Жадана «Інтернат», який увиразнює потенційні можливості конструювання його ідентичності. Використовуючи методи феноменологічно-екзистенційного аналізу структур життєвого світу та змін горизонтів свідомості, які виробили Е. Гуссерль та А. Бергсон, авторка статті доводить, що 1) вони органічно відповідають специфіці художнього мислення письменника, налаштованого на дослідження проблематики пошуків персонажами сенсу власного буття, і що 2) ці пошуки стосовно експлікації внутрішнього світу і руху свідомості головного персонажа твору Паші здійснюються в межах закріпленого наративом переміщень горизонту «протоімпресії», яка, за Гуссерлем, у кожному випадку є взаємодією трьох невід’ємних складників, явлених у переживанні «тепер», що обов’язковим чином вписуються в горизонт «колись» (ретенціональних — пов’язаних із минулим) і «потім» (протенціональних — пов’язаних із майбутнім) модификацій. У результаті дослідження зроблено висновки, що художній наратив твору покликаний фіксувати своєрідне згущення горизонтів свідомості й пам’яті героя, структура переживань якого постає в різних модусах: сприйняття / відкидання, уяви, сну, спогаду, різноманітних прийомів візуалізації тощо. Акцентовано на споріднених із кінонаративом прийомах передачі «зсувів» свідомості героя, процесуальності образу-переживання, де особливої ваги набувають глибока експансія пам’яті, формування суб’єктивних вражень: асоціативна насиченість деталей, тяжіння до кінематографічної візуальності, змінна фокалізація, «ефект суб’єктивної камери», застосування техніки перемикання кадру тощо. Перспективи дослідження пов’язуються із подальшим залученням методології феноменологічно-екзистенційного аналізу та знань про застосування прийомів кінонарації щодо аналізу сюжетно-композиційної майстерності письменника.