Дочка, пасербиця і знов дочка: як змінювався головний персонаж у редакціях п’єси Юрія Яновського

Анотація

П’єса Юрія Яновського «Дочка прокурора» вже привертала увагу дослівників, однак основною метою науковців найчастіше був аналіз остаточної редакції твору. Брак ґрунтовних досліджень історії постання п’єси зумовлює актуальність цієї статті. Архів Яновського дає багатий матеріал для вивчення «Дочки прокурора». У межах однієї розвідки видається правильнішим сконцентруватися на одній з основних змін у тексті. Тож метою цього дослідження стає аналіз трансформації образу головної героїні п’єси в різних редакціях твору. Предметом дослідження є образ головної героїні п’єси в різних редакціях, а об’єктом дослідження — авторські нотатки до п’єси, її варіанти, редакції та спогади сучасників Яновського, які стосуються його творчості. Такий аналіз вочевидь передбачає застосування не тільки загальнофілологічних методів дослідження, але також джерелознавчих і текстологічних.

Результати дослідження. Попри авторську позицію Яновського та тих науковців, які також на неї пристають, у цьому дослідженні доводиться, що п’єсу «День гніву» 1940 року можна розглядати як першу редакцію «Дочки прокурора» через схожість переліку характерів і початку твору та навіть тотожність окремих діалогів. Визначено три редакції п’єси: уже згадану першу 1940 року; другу редакцію, яку Яновський створив після війни, у 1952 році; та останню редакцію, яка в цьому дослідженні датується за останнім авторським варіантом п’єси, виданим посмертно, у 1956 році. Основна проблема твору в усіх редакціях — це залучення дівчини з нібито пристойної та достатньо заможної сім’ї на злочинний шлях. У першій редакції автор яскраво змальовує вади характерів членів сім’ї, таким чином демонструючи, що злочинний шлях — це закономірний результат у житті дівчини, яка не має в родині ані любові, ані авторитетів. Образ головної героїні в першій редакції не позбавлений вад, але водночас є трагічним. У другій і третій редакціях Яновський втілює оприявлений у нотатці задум виправдати дітей. У другій редакції образ головної героїні ідеалізований, дівчина настільки виважена та холоднокровна, що здатна протистояти дорослому досвідченому злочинцю, який обманом залучає дітей до кримінальних схем. У третій редакції головна героїня зображена більш реалістично, вона розгублена і налякана перед дорослим злочинцем. Автор знову зміщує акцент на вади її родичів, на брак уваги з їхнього боку, через що дівчина лишається наодинці із заскладними для неї проблемами. Зроблений аналіз дає змогу побачити, як змінювався образ головної героїні в різних редакціях «Дочки прокурора». З огляду на багатство матеріалу, збереженого у фонді Яновського, дослідження таких змін і в цій п’єсі, і в інших драматургічних творах письменника має широкі перспективи, які уможливлять збагачення знання про індивідуальній творчий підхід Яновського і стануть важливим внеском до загального вивчення української драматургії радянського часу.