Література у вимірах мета
(на матеріалі есеїстики Григорія Штоня)
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2022.3.3Ключові слова:
література;, есе;, письменник;, літературний канон;, самосвідомість;, читачАнотація
У статті досліджено проблему письменницької авторефлексії на прикладі саморецензування і самоосмислення Григорія Штоня. Тексти його рецензій, інтерв’ю, есеїв потребують дослідницької уваги, щоб обрати доцільну оптику для наукового осмислення художнього спадку. Актуальність наукової студії двовекторна: в історичній площині задля належної оцінки літературного процесу двотисячних років, у теоретичній — задля поглиблення й увиразнення кореляційних зв’язків між висловлюваннями письменників про літературу і художністю їхніх творів. Саме тому увагу буде сфокусовано на двох збірках есеїв Г. Штоня, що становитиме об’єкт, а феномен металітератури — предмет дослідження. Синкретичність як стильову прикметну ознаку творчості Г. Штоня вже помітили літературознавці, проте пошук відповіді на проблемне питання «Як розуміння літератури позначилось на творчості автора?» ще не завершений. Для цього слід досягти дещо вужчої мети — осягнути розуміння письменником літератури, її специфіки, художніх завдань тощо методами рецептивної естетики і герменевтики. У ході дослідження з’ясовано, що першорядним для митця було самопізнання, у якому письменник убачав можливість до осмислення контексту, без чого немислимо розглядати твір художньої літератури. У широкому контексті мислив Г. Штонь і місію літератури. На перший погляд, художня література є моделлю життя, але саме життя Г. Штонь мислив масштабно — земне / небесне, поосібне / усекосмічне. У всіх своїх міркуваннях автор прагнув спонукати читача розширити межі мислення, тому й працював над власним самовдосконаленням як митця, на поради щодо якого натрапляємо в текстах. Новизна студії полягає в тому, що вперше критично проаналізована есеїстика Г. Штоня у вимірах металітератури. Есеї письменника виконують функцію медіатора між світоглядними засадами автора і його творчістю. Г. Штонь обрав жанр сповідального есе, тож засадничими принципами стають рефлексійність, самосвідомість, самоусвідомлення. У перспективі доречно дослідити літературні портрети, завдяки оцінці яких увиразняться критерії формування літературного канону за Г. Штонем.
Завантаження
Посилання
Hegel, G. W. F. (2004). Fenomenolohiia dukhu [The Phenomenology of Spirit]. Osnovy Publishing.
Kuzmenko, V. (2011). Dostyhli polia Hryhoriia Shtonia [Hryhorii Shton’s matured fields]. Kyivska starovyna, 1, 148–162.
Matsenka, S. (2017). Metamystetstvo: slovnyk dosvidu terminotvorennia na mezhi literatury y muzyky [Metaart: a dictionary of term-making experience on the border between literature and music]. Apriori.
Savyna, A. (2021). Poniattia “metaliteratura” u teoretyko-literaturnomu dyskursi [The concept of “metaliterature” in the theoretical and literary discourse]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Filolohiia. Zhurnalistyka, V. 32(71). N 3. Ch. 2, 186–192. https://doi.org/10.32838/2710-4656/2021.3-2/31
Shebelist, S. (2007). Teoretychni aspekty zhanru eseiu [Theoretical aspects of the essay genre]. Word and Time, 11, 48–56.
Shton, H. (1999). Zatoka lun [Bay of Echoes]. Dnipro.
Shton, H. (2012a). Piesy [Plays]. Vydavnychyi dim.
Shton, H. (2012b). De visu (Na vlasni ochi) [De visu (With my own eyes)]. Pidruchnyky i posibnyky.
Shton, H. (2016). Esei [Essays]. Publisher R. Kozlov.
Visych, O. (2018). Metadrama: teoriia i reprezentatsiia v ukrainskii literaturi [Metadrama: theory and representation in Ukrainian literature]. Vezha-Druk.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Тетяна Вірченко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
