Екранізація роману Сергія Жадана «Ворошиловград»
Cеміозис тексту постмодерної української літератури
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2024.3.2Анотація
Перетин літератури і кіно, зокрема через екранізацію, є критичним для розуміння культурних наративів та ідентичностей. У цьому дослідженні розглядається дедалі більша важливість вивчення того, як літературні твори перетворюються на фільм, що відображає суспільні зміни та колективну пам’ять. Об’єктом дослідження є екранізація роману Сергія Жадана «Ворошиловград» у фільм «Дике поле» режисера Ярослава Лодигіна. Дослідження вивчає проблеми та обмеження, властиві адаптації складних літературних текстів до фільму, зокрема те, як можна спростити або змінити ключові елементи оповіді, що впливає на оригінальні теми та глибину зображень персонажів. Метою статті є з’ясувати, чи збережені в кінематографічній версії істотні компоненти наративу С. Жадана.
У дослідженні використано комбінацію семіотичного, порівняльного та структурного аналізу для розгляду трансформації елементів оповіді між романом і фільмом. Ці методи дають можливість ретельно дослідити, як засоби візуального оповідання впливають на зображення тем і персонажів.
Отримані результати свідчать про те, що «Дике поле» цілком вдало відображає основні мотиви наративу літературної основи, але спрощує важливі елементи, зокрема мотив дороги і переплетення пам’яті та реальності. Хронотоп фільму переноситься до 2010 року, що спричиняє значну зміну тематичного акценту, зменшення кількості ключових персонажів і спрощення сюжету, а відтак і зменшення глибини оригінальної оповіді.
Це дослідження робить внесок у сферу вивчення адаптації, надаючи тонке розуміння семіотичних трансформацій, що відбуваються, коли літературні тексти адаптуються у фільми, підкреслює, як «Дике поле» переосмислює літературний текст роману «Ворошиловград», пропонуючи розуміння кінематографічної репрезентації української ідентичності та пам’яті.
Дослідження відкриває шляхи для подальшого вивчення процесів адаптації в українському кіно та літературі, заохочуючи майбутні дослідження з вивчення інших екранізацій творів української літератури та ширших наслідків таких трансформацій для наративів національної ідентичності. Крім того, пропонується вивчити сприйняття адаптацій аудиторією, щоб краще зрозуміти вплив цих кінематографічних інтерпретацій на культурну пам’ять.
Завантаження
Посилання
Andrew, D. (1980). The well-worn muse: Adaptation in film history and theory. In S. Conger, & J. R. Welsch (Eds.), Narrative Strategies: Original Essays in Film and Prose Fiction. West Illinois University Press.
Briukhovetska, L. (1988). Literatura i kino: problemy vzaiemyn [Literature and cinema: problems of relations]. Rad. pysmennyk.
Briukhovetska, L. (2011). Kinomystetstvo [Cinematography]. Lohos.
Hendrykowski, M. (1999). Język ruchomych obrazów. Ars Nova.
Heneraliuk, L. (2020). Shliakhy formuvannia intermedialnykh doslidzhen [Ways of formation of intermediate studies]. Slovo i Chas, 3, 3–27. https://doi.org/10.33608/0236-1477.2020.03.3-27
Hopfinger, M. (1974). Adaptacje filmowe utworów literackich. Problemy teorii i interpretacji. Ossolineum.
Hutcheon, L. (2006). Theory of adaptation. Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203957721
Lodyhin, Ya. (2018). Dyke pole [Wild field] [Film]. Limelite.
McFarlane, B. (1996). Novel to film: An introduction to the theory of adaptation. Clarendon Press.
Wagner, G. (1975). Novel and cinema. Fairleigh Dickinson University Press.
Zhadan S. (2022). Voroshylovhrad. Meridian Czernowitz.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Світлана Земляна
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
