ТОПОС ФРОНТУ У ПОЕТИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ МАКСИМА КРИВЦОВА

Анотація

Сучасна українська поезія осмислює події російсько-української війни, відтворюючи не лише реалії фронтового життя, а й психологічний і травматичний досвід людини воєнної дійсності. Одним із засобів художнього представлення збройного протистояння є категорія топосу фронту, що особливо виразно простежується у творчості Максима Кривцова, в якого фронтовий простір набуває символічного та емоційного наповнення. Попри увагу літературознавців до лірики поета, топос фронту досі не став предметом окремого дослідження, що й зумовлює актуальність цієї розвідки.

Мета статті – дослідити особливості художнього відтворення топосу фронту в поетичній творчості Максима Кривцова, проаналізувавши його мотивний комплекс, образне наповнення та функції у відтворенні реалій і травматичного досвіду війни. Методологічною основою дослідження є комплексний підхід, що поєднує структурно-семантичний, герменевтичний, культурно-історичний та біографічний методи.

У результаті аналізу поезії Максима Кривцова з’ясовано, що топос фронту моделюється через низку просторових маркерів – окопу, дороги, териконів, бойових позицій, зруйнованих міст і природних ландшафтів, які поєднують реалістичне відтворення воєнної дійсності з психологічними станами ліричного героя. Доведено, що фронтовий простір у ліриці поета-комбатанта набуває екзистенційного значення, репрезентуючи мотиви страху, самотності, внутрішньої спустошеності, постійної присутності смерті та втрати довоєнного життя. Водночас важливими складниками цього топосу є образи пам’яті, людяності, потреби в близькості й прагнення зберегти внутрішню цілісність у межових умовах війни. Наукова новизна дослідження полягає у спробі комплексного літературознавчого осмислення топосу фронту в поетичній творчості Максима Кривцова, уточненні теоретичних аспектів цього поняття та системному аналізі просторових маркерів, мотивів та образів збірки «Вірші з бійниці» у зв'язку з психологічним та екзистенційним досвідом ліричного героя.