Емотивність як елемент категорії «стиль» у поезії
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2019.2.1Ключові слова:
поетична емоція, емотивність, стиль автора, літературознавча емотіологія, пафос, емотивні засобиАнотація
У статті розглядаються кілька підходів до інтерпретації емоції в поетичному тексті — лінгвістичний, традиційний літературознавчий і емотивний (з позицій сучасного міждисциплінарного тлумачення явища емоційності). Актуальність дослідження визначає переконання, що без урахування досягнень лінгвістичної емотіології та традиційного мовознавства аналіз стильової індивідуальності письменника буде неповним. Новизною дослідження є введення понять поетична емоція і емотивність до понятійного апарату стилістики тексту. Предмет дослідження — емотивність поетичного тексту — визначається як формально-стилістичний показник / фактор авторської індивідуальності, виражений через образи твору. Методологія дослідження визначається міждисциплінарним підходом, під час аналізу визначено, що серед лінгвістичних підходів найефективнішим для літературознавчого аналізу є метод заглибленого вивчення категорії емотивності в тексті О. Філімонової. У результаті дослідження емоційність компонентів форми і змісту інтерпретується як набір взаємозалежних стилістичних засобів у розпізнаванні ліричного твору. Доводиться, що експресивність і естетичний первінь поезії як виду художньої творчості зумовлюють емотивність усіх її компонентів. В основу теорії емотивності поетичного твору, що увібрала поняття традиційної поетики і віршознавства, покладено принцип розкриття поетичної емоції в тексті в трьох площинах: змісту, вираження і зображення. За результатами вивчення різних сторін прояву авторської емоційності в поетичному тексті плануються розробка літературознавчої теорії поетичної емоції і її опис в історичній перспективі.
Завантаження
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).