Зомбі в повісті про Голодомор: епатаж Бриниха і травма нації
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2023.1.3Ключові слова:
епатаж, травма нації, Голодомор, особистий бренд, ідентичністьАнотація
Поступова дерадянізація Східної Європи спричинила появу в літературі «нової історичної хвилі», яка об’єднує різні способи висвітлення історичного матеріалу: від традиційної естетики реалізму до гри з жанрами й стилістикою на межі соціальноприйнятних прийомів. Нова російсько-українська війна актуалізувала питання висвітлення травми в художній літературі, зокрема й те, чи має право на існування ігровий спосіб опрацювання сакралізованих у суспільстві тем. Предметом дослідження є поетика епатажу Михайла Бриниха і спосіб її оприявнення в тексті й особистому брендуванні автора. Метою дослідження є окреслити епатажний підхід до висвітлення травми нації в романі Михайла Бриниха «Хліб із хрящами» й установити кореляцію поетики епатажу з особистістю письменника. Для розв’язання поставлених завдань було використано поетологічний і біографічний методи.
У результаті дослідження зроблено такі висновки. Реакція читачів на нові твори, де оприявнюється тема війни, свідчить про те, що вони прискіпливіше ставляться до авторів, які не були свідками історичних подій, але прагнуть використати їх для комерціалізації. Прийнятним, таким, що не викликатиме суспільного обурення, способом використати реальні сюжети авторами — не свідками є основана на постпам’яті «репрезентація в дужках», яку можна втілити за допомогою епатажних прийомів, що проявляються на різних рівнях тексту. Головне завдання епатажу — викривати буденне грубими засобами. Найбільш явно епатаж у «Хлібі із хрящами» виокремлюється саме на сюжетному рівні, адже автор поєднує поп-образ зомбі із сакралізованою в українському суспільстві темою Голодомору. Травма Голодомору так само проявляється на різних рівнях. За сюжетом ген канібалізму активує алкоголь, зловживання яким є ознакою соціальної депресії. Втрата ідентичності реалізується завдяки стилістичній грі з мовленням одного з героїв, яка оприявлює роздвоєність його особистості. Важливою є кореляція бренду автора і його творів з елементами епатажу, адже читачі очікують на витівку від письменника, а тому інтуїтивно не відкидають нетипові репрезентації. Михайло Бриних у своєму зомбі-романі використав провокаційні засоби не лише заради гри з читачем, він висвітлив у провокаційний спосіб сакральну для українців подію й досягнув однієї з головних цілей епатажу — викрив грубими засобами проблеми алкоголізму чи ігнорування власної історії.
Завантаження
Посилання
Blight, D. (2009). Memory in Mind and Culture. Cambridge UP.
Brynykh, M. (2002). Nenavyst do kultury (Moia peredostannia terytoriia). Suchasnist, 11, 23–43.
Brynykh, M. (2008a, November 1). “Propovidi pro shtuchnyi bliesk Novoho Vavilonu”. Ukrainska pravda. https://blogs.pravda.com.ua/authors/brynykh/
Brynykh, M. (2008b, November 28). “U mertsiv krashchi shansy”. Ukrainska pravda. https://blogs.pravda.com.ua/authors/brynykh/49300a57a811a/
Brynykh, M. (2011). Khlib iz khriashchamy. Yaroslaviv Val.
Caruth, C. (1996). Unclaimed Experience: Trauma, Narrative and History. Johns Hopkins University Press. https://doi.org/10.1353/book.20656
Dluhosh, P. (n. d.). Teoriia travmy v doslidzhenni sotsialnykh zmin — vypadok Ukrainy. Academia. http://surl.li/empbq
Dovhanych, N. (2020). Pamiat, travma i literatura: sprosoby reprezentatsii ta interpretatsii. Ukrainske literaturoznavstvo, 85, 51–59.
Froid, Z. (1998). Vstup do psykhoanalizu. Vydavnytstvo Solomii Pavlychko “Osnovy”.
Hirsch, M. (1997). Family Frames: Photography, Narrative and Postmemory. Harvard University Press.
Hornostai, P. (2018). Kolektyvna travma yak problema sotsialnoi ta politychnoi psykholohii. Problemy politychnoi psykholohii, 7, 54–68. https://doi.org/10.33120/popp-Vol21-Year2018-5
Hornostai, P. (2019). Hrupovi zakhysni mekhanizmy yak forma reahuvannia na kolektyvni travmy. Problemy politychnoi psykholohii, 22(1), 89–114. https://doi.org/10.33120/popp-Vol22-Year2019-27
Hotsuliak, N. (2015). Psykholohichna travma: analiz ta shliakhy yii podolannia. Zbirnyk naukovykh prats Natsionalnoi akademii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. Seriia: Pedahohichni ta psykholohichni nauky, 1, 378–390.
Hundorova, T. (2005). Pisliachornobylska biblioteka. Ukrainskyi literaturnyi postmodern. Krytyka.
Kononchuk, T. (2001). Poetyka trahichnoho v romani Vasylia Zakharchenka “Prybutni liudy”. Visnyk Zaporizkoho derzhavnoho universytetu, 1, 48–52.
Kovaliv, Yu (2007). Literaturoznavcha entsyklopediia. VTs “Akademia”.
Mikhieieva, A. (2022). Travma holokostu, chasospryiniattia ta poetyka temporalnosti u zbirtsi “Avtobiohrafichni notatky” y romani “Podorozh” Idy Fink. Naukovi zapysky NaUKMA. Literaturoznavstvo, 3, 100–107. https://doi.org/10.18523/2618-0537.2022.3.100-107
Mykhed, O. (2011). Povnyi farsh. LitAktsent. http://litakcent.com/2012/02/09
Pasko, I. (2016). Roman “Khlib iz khriashchamy” M. Brynykha yak sproba ukrainskoho zombi-hororu. Milion istorii: poetyka pryhod u literaturi ta media. Zbirnyk materialiv konferentsii, 126–128.
Slyvynskyi, O. (2018). Mizh zhyvoiu pamiattiu ta politychnoiu koniunkturoiu: “nova istorychna khvylia” u slovianskykh literaturakh Tsentralno-Skhidnoi Yevropy. Problemy slovianoznavstva, 67, 194–204. https://doi.org/10.30970/sls.2018.67.2791
Tomchuk, O. (2017). Tema holodu v tvorchosti ukrainskykh pysmennykiv: khudozhni ta publitsystychni kody tekstu. III Dunaiski naukovi chytannia: Holod 1946-1947 rr.: istorychni, filosofsko-psykholohichni ta pedahohichni aspekty (pp. 263–267). IDHU.
Vertypolokh, O. (2015). Psykhopoetyka romanu Mykhaila Brynykha “Khlib iz khriashchamy”. Literaturoznavstvo. Folklorystyka. Kulturolohiia, 18–20, 425–235.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Лідія Король
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
