Філософсько-естетичний зміст образу / назви кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2023.2.2Ключові слова:
дзеркало, істина, кіноповість, краса, мистецтво, модернізм, проблематикаАнотація
Предметом статті є філософсько-естетичний аспект назви кіноповісті «Зачарована Десна». Мета дослідження — з’ясувати авторський задум, уточнити проблематику й ідею твору на підставі дешифрування його назви. Усталені в довженкознавстві трактування «Зачарованої Десни» потребують перегляду. Поширене розуміння цього тексту в народницькому ключі суперечить або принаймні не охоплює інтерпретаційних можливостей, що їх надає авторська поетика. Тому актуальність дослідження полягає в потребі поновного прочитання знаної кіноповісті в контексті сьогодення. У дослідженні використано лінгвістичний, естетико-типологічний, порівняльний, феноменологічний методи. Новизна розвідки полягає в оригінальній інтерпретації ключового образу відомого твору.
Результати дослідження. Вихідним пунктом у тлумаченні Довженкової назви є семантика пасивного дієприкметника «зачарований» у зв’язку з образом дзеркала і мотивом самопізнання. Цю повість неможливо адекватно зрозуміти поза контекстом філософської спадщини Г. Сковороди. Опосередковано через Сковороду Довженко засвоює та розвиває естетичні уявлення Платона і поняття калокагатії. Він модернізує античну ідею краси в річищі життєтворчості. Пізнання виявляється тотожним самопізнанню, відкриття краси — її творенню. Суголосно з новітніми утопіями людині відводиться роль деміурга. Якщо врахувати, що краса в цій концепції тотожна істині, то людина (людство) визнається також творцем істини. Новий гуманізм Довженка живився атмосферою національного відродження, марксистськими і ніцшеанськими ідеями. Стверджується, що центральною проблемою кіноповісті є роль мистецтва в становленні особистості. Зачарована Десна — це образ мистецтва, що занурює душу в процеси омовлення, персоналізації, самопізнання і пізнання світу, осягнення / творення краси-істини. Місія художника бачилася в тому, аби за допомогою засобів мистецтва пробудити в кожній особі її альтернативне «Я», або, мовлячи за Сковородою, внутрішню людину.
У перспективі слід з’ясувати інші версії образу дзеркала самопізнання в українських і закордонних письменників, а також простежити варіанти впливу magnum opus Довженка-прозаїка на шістдесятників.
Завантаження
Посилання
Avramenko, O. (2019). Ukrainska literatura (riven standartu): pidruchnyk dlia 11 klasiv zakladiv zahalnoi serednoi osvity [Ukrainian literature (standard level): tutor. for 11th grade institutions of general secondary education]. Hramota.
Dovzhenko, O. (1986). Kinopovisti. Opovidannia [Film stories. Stories]. Naukova dumka.
Dovzhenko, O. (2013). Shchodennykovi zapysy, 1939–1956. Dnevnikovye zapisi, 1939–1956 [Diary entries, 1939–1956]. Folio.
Fasolia, A., Yatsenko, T., Ulishchenko, V., Tymenko, V., & Biichuk, H. (2019). Ukrainska literatura (riven standartu): pidruchnyk dlia 11 klasiv zakladiv zahalnoi serednoi osvity [Ukrainian literature (standard level): tutor. for 11th grade institutions of general secondary education]. UOVTs “Orion”.
Kovalchuk, O. (1991). Memuary yak sposib samopiznannia (osoblyvosti formuvannia dukhovnoho svitu heroia u povisti O. Dovzhenka “Zacharovana Desna”) [Memoirs as a way of self-discovery (features of the formation of the spiritual world of the hero in O. Dovzhenko’s story “Enchanted Desna”)]. Literatura ta kultura Polissia: zbirnyk naukovykh prats, 2, 119–124.
Liutyi, T. (2022). Skovoroda. Samovladannia [Skovoroda. Self-control]. Tempora.
Mashchenko, S. (2004). Filosofski obrii Oleksandra Dovzhenka [Philosophical horizons of Oleksandr Dovzhenko]. Chernihivski oberehy.
Mashchenko, S. (2008). Skovorodynski idei u tvorchosti O. P. Dovzhenka [Skovoroda’s ideas in the works of O. P. Dovzhenko]. Svit lovyv mene, ta ne spiimav: Do 285-richchia vid dnia narodzhennia H. S. Skovorody, 6–11.
Moiseiv, I. (1994). Filosofiia Oleksandra Dovzhenka [The philosophy of Oleksandr Dovzhenko]. Filosofska i sotsiolohichna dumka, 5–6, 111–129; 7–8, 44–61.
Obrii svitiv Oleksandra Dovzhenka: biobibliohrafichnyi pokazhchyk [Horizons of the worlds of Oleksandr Dovzhenko: biobibliographic index]. (2014). Zaporizkyi natsionalnyi universytet.
Oleksandr Dovzhenko — kinorezhyser, pysmennyk, kinodramaturh: naukovo-dopomizhnyi bibliohrafichnyi pokazhchyk [Oleksandr Dovzhenko — film director, writer, film dramaturg: scientific and auxiliary bibliographic index]. (2019). Hlukhivskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni O. Dovzhenka.
Oleksandr Dovzhenko: “Ya — Ukrainy syn. Ukrainy…” Rekomendatsiinyi pokazhchyk literatury [Oleksandr Dovzhenko: “I am a son of Ukraine. of Ukraine…” Reference index of literature]. (2017). Khersonskyi derzhavnyi universytet.
Skovoroda, H. (2022). Bukvar myru. Knyha dlia simeinoho chytannia [Primer of peace. A book for family reading]. KSD.
Stefanyk, V. (1949). Povne zibrannia tvoriv u 3 t. T. 1 [Complete collection of works in three volumes: Vol. 1]. AN URSR.
Tolochko, O. (2001). Uroky Edvarda Kinana [Lessons from Edward Keenan]. In E. Kinan, Rosiiski istorychni mify (pp. 5–12). Krytyka.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Роман Ткаченко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
