Усна історія і медіа: платформи для збору історій свідків
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2023.2.11Ключові слова:
«голоси війни», російсько-українська війна, нові медіа, усна історія, сторітелінг, Музей Голоси мирнихАнотація
Актуальність аналізу українського «тексту війни», де окремі голоси є частиною цілісного наративу, пов’язана зі швидкістю змін воєнного дискурсу та необхідністю наукового осмислення. Метою статті було описати найбільш показові приклади платформ та онлайн-ресурсів, які збирали інтерв’ю свідків із початку війни. Для досягнення мети було використано інтердисциплінарний метод і метод оперативного збору матеріалу. Створення платформ зі збору історій війни, їх структура, цілі й методи роботи стали предметом нашого наукового інтересу. Відкритість, доступність, наскрізне тегування, спрощена каталогізація, легка навігація сайтом чи платформою, можливість завантажити власну історію зумовили популярність таких ресурсів. Структурованість і можливості архівації сприяли тому, що свідки війни можуть не тільки залишити пам’ять про свій досвід, але й згадати тих, хто не вижив. Як результат нашого дослідження запропоновано опис і структурний аналіз роботи онлайн-музею «Голоси мирних» та окремих платформ з усними свідченнями й інтерв’ю очевидців (#МояВійна, War. Stories from Ukraine, Ukrainian Witness). Медіатизацію всіх сфер життя визначає сучасний інформаційний простір, де голоси свідків стають визначною частиною процесу формування національної пам’яті. Залучення медіа до збору та поширення воєнних свідчень і споминів стало повсякденною реальністю, у якій індивідуальні історії перетворюються на єдиний простір пам’яті.
У процесах медіатизації сучасної усної історії виокремлені такі чинники: комунікативні можливості (зумовлені публічною сферою як невід’ємною частиною усноісторичної науки), міждисциплінарність (використання методів усної історії у створенні різних наративів), світові практики створення потужних платформ збору й поширення історій та інтерв’ю свідків (на прикладі StoryCorps). Швидкість доступу, оперативність і можливості поширення контенту визначили характер нових медіа, а інтернет став головним засобом документування історії війни, архівом особистісних історій та свідчень. Соціальні медіа поширили використання сторітелінгу як засадничого жанру сучасного інформаційного простору.
Завантаження
Посилання
Bodó, B. (2020). Mediated trust: A theoretical framework to address the trustworthiness of technological trust mediators. New Media & Society, 23(9), 2668–2690. https://doi.org/10.1177/1461444820939922
Cave, M., & Sloan, S. M. (2014). Listening on the edge: Oral history in the aftermath of crisis. Oxford University Press.
Cohen, S. (2013). Shifting questions: New paradigms for oral history in a digital world. The Oral History Review, 40(1), 154–167. https://doi.org/10.1093/ohr/oht036
Cramer, J. A. (2020). “First, do no harm”: Tread carefully where oral history, trauma, and current crises intersect. The Oral History Review, 47(2), 203–213. https://doi.org/10.1080/00940798.2020.1793679Debono, S. (2021). Collecting pandemic phenomena: Reflections on rapid response collecting and the art Museum. Collections: A Journal for Museum and Archives Professionals, 17(2), 179–185. https://doi.org/10.1177/1550190620980844Deinega, V. (2022, Marth 17). Ukrainian witness project: so that our sirens are heard not only by us. Zaxid.net. https://zaxid.net/proekt_ukrayinskiy_svidok_shhob_nashi_sireni_chuli_ne_tilki_mi_n1538690
Democracy, rights and freedoms of citizens and media consumption in the conditions of war. (2022). Kyiv International Institute of Sociology (KIIS). https://www.kiis.com.ua/?lang=eng&cat=reports
Discover StoryCorps. (n.d.). StoryCorps — Stories from people of all backgrounds and beliefs. https://storycorps.org/discover
Dunaway, D. K. (1984). Transcription: Shadow or reality? The Oral History Review, 12(1), 113–117. https://doi.org/10.1093/ohr/12.1.113
Faulkenbury, E. (2020). Journalism, COVID-19, and the opportunity of oral history. The Oral History Review, 47(2), 253–259. https://doi.org/10.1080/00940798.2020.1791723
Feldstein, M. (2004). Kissing cousins: Journalism and oral history. The Oral History Review, 31(1), 1–22. https://doi.org/10.1525/ohr.2004.31.1.1
Freund, A. (2015). Under storytelling’s spell? Oral history in a neoliberal age. The Oral History Review, 42(1), 96–132. https://doi.org/10.1093/ohr/ohv002
Grinchenko, G. (2013). Oral history in the light of communication theories: contours of possible reflections. In G. Grinchenko, & T. Nagayko (Eds.), Proceedings of the international scientific conference. Communicative horizons of oral history (pp. 10–14), Pereyaslav-Khmelnytskyi, 17–18 May. Pereyaslav-Khmelnytsky Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University.
Grinchenko, G. (2021). To listen, to hear, to understand: oral history of Ukraine of the 20th–21st centuries. ART BOOK.
High, S. (2010). Telling stories: a reflection on oral history and new media. Oral History, 38(1), 101–112.
High, S. (2021). Oral history as creative practice at Concordia University’s centre for oral history and digital storytelling. Bulletin de l’AFAS, 47, 108–121. https://doi.org/10.4000/afas.6359
Hudoshnyk, O. & Temchenko, L. (2022). Discussion aspects of interdisciplinary interaction of journalism and oral history. Synopsis: Text, Context, Media, 2, 95–103. https://doi.org/10.28925/2311-259x.2022.2.7
Hudoshnyk, O. (2021). Mediatization of oral history: new formats and platforms. In V. Demchenko (Ed.), Media sphere: local and global (рр. 29–45). Zhurfond.
Jolly, M. (2012). Oral history, life history, life writing: The logic of convergence. In G. Dawson (Ed.), Memory, narrative and histories: Critical debates, new trajectory (pp. 47–65). University of Brighton.
Jones, D. J. (2021). Voice of history: Reflections on the theory, practice and value of oral history. SSRN Electronic Journal. https://doi.org/10.2139/ssrn.3953025
Juppi, P. (2017) .Engagement and Empowerment. Digital storytelling as a participatory media practice. NORDICOM-INFORMATION, 39, 31–41.
Kitch, C. (2011). Obamabilia and the historic moment: Institutional authority and ‘Deeply consequential memory’ in keepsake journalism. On Media Memory, 189–200. https://doi.org/10.1057/9780230307070_14
Larson, M. A. (2016). “The medium is the message”: Oral history, media, and mediation. The Oral History Review, 43(2), 318–337. https://doi.org/10.1093/ohr/ohw052
Mancino, S. (2019). Listening as action: The ordinary people and places of Storycorps. International Journal of Listening, 33(3), 158–162. https://doi.org/10.1080/10904018.2019.1633331
Martini, M. (2018). Online distant witnessing and live-streaming activism: Emerging differences in the activation of networked publics. New Media & Society, 20(11), 4035–4055. https://doi.org/10.1177/1461444818766703
Mubarek, E. M. (2020). The end of passive collecting: The role and responsibility of archivists in the COVID-19 era. Collections: A Journal for Museum and Archives Professionals, 17(2), 186–196. https://doi.org/10.1177/1550190620980839
Mulvihill, T. M., & Swaminathan, R. (2022) Oral History and Qualitative Methodologies. Routledge. https://doi.org/10.4324/9781003127192
Nyitray, K. J., Reijerkerk, D., & Kretz, C. (2022). “There will be an end, but we don’t know when”: Preserving diverse COVID-19 pandemic experiences through oral history. Collections: A Journal for Museum and Archives Professionals, 18(2), 280–300. https://doi.org/10.1177/15501906221079052
Rodeghero, C. S., & Weimer, R. D. (2021). Pode a HISTÓRIA oral ajudar a ADIAR o FIM do Mundo? COVID-19: Tempo, TESTEMUNHO E HISTÓRIA. Estudos Históricos (Rio de Janeiro), 34(74), 472–491. https://doi.org/10.1590/s2178-149420210303
Rodriguez, H. E. (2020). Collecting COVID-19: Documenting the CDC response. Collections: A Journal for Museum and Archives Professionals, 17(2), 102–111. https://doi.org/10.1177/1550190620980411
Sardak. S., Britchenko, I, Vazov, R., & Krupskyi, O. (2021). Life cycle: Formation, structure, management. Ikonomicheski Izsledvania, 30(6), 126–142. http://www.iki.bas.bg/en/economic-studies-journal-0
Shtogrin, I. (2016). AD 242 History of courage, brotherhood and self-sacrifice. Book Club “Family Leisure Club”.
Smit, R., Heinrich, A., & Broersma, M. (2016). Witnessing in the new memory ecology: Memory construction of the Syrian conflict on YouTube. New Media & Society, 19(2), 289–307. https://doi.org/10.1177/1461444815604618
Tenenbaum, D. (2020). Rapid Response Collecting: A Curatorial Strategy for Museums to Promote Notions of Democracy and Social Equality [Unpublished master’s thesis]. Utrecht University.
Thomson, A. (2007). Four paradigm transformations in oral history. The Oral History Review, 34(1), 49–70. https://doi.org/10.1525/ohr.2007.34.1.49
Thor Tureby, M., & Wagrell, K. (2022). Crisis documentation and oral history: Problematizing collecting and preserving practices in a digital world. The Oral History Review, 49(2), 346–376. https://doi.org/10.1080/00940798.2022.2101933
Wieviorka, A. (2006). The witness in history. Poetics Today, 27(2), 385–397. https://doi.org/10.1215/03335372-2005-009
Zion, L., Sherwood, M., O’Donnell, P., Marjoribanks, T., Ricketson, M., Dodd, A., Deuze, M., & Buller, B. (2021). Media in the news: How Australia’s media beat covered two major journalism change events. Journalism Practice, 17(2), 264–282. https://doi.org/10.1080/17512786.2021.1910983
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Оксана Гудошник
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
