Діджипоетика сучасної української літератури: специфіка QR-коду
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2023.4.2Ключові слова:
діджимодернізм, цифрові технології, QR-код, вірш, роман, сучасна українська літератураАнотація
Упродовж останніх років через постійну потребу у швидкому доступі до віртуальної реальності QR-код став однією з найважливіших цифрових технологій. Сьогодні його активно використовують у різних сферах людської діяльності — від поширення реклами до створення мистецьких творів, зокрема й у художніх книжках українських авторів. Як наслідок, ми можемо спостерігати зміни в структурі класичних літературних жанрів і безпосередньо в тканині текстів. Отже, актуальність дослідження полягає в потребі осмислення QR-коду як нового явища в сучасній українській літературі в контексті діджимодерністської поетики.
Мета цього дослідження — проаналізувати можливості використання QR-кодів у сучасній українській літературі та визначити, задля доступу до яких матеріалів їх застосовують у прозових і поетичних творах. Об’єктом дослідження є збірка поезій Дмитра Лазуткіна «Артерія», роман Юрія Андруховича «Радіо Ніч», роман Валерія Маркуса (Ананьєва) «Сліди на дорозі», роман Доржа Бату «Моцарт 2.0». Предмет дослідження — QR-коди, розміщені в названих творах. У дослідженні застосовано компаративний, інтермедіальний і структуралістський методи аналізу.
Результати дослідження засвідчують, що обґрунтованість застосування QR-коду залежить від його розташування в друкованому джерелі, а також від того, яку інформацію можна отримати після його сканування. QR-код може бути надрукований на лицьовому боці обкладинки книжки («Моцарт 2.0» Д. Бату), на звороті обкладинки («Радіо Ніч» Ю. Андруховича) або ж усередині книжки поряд із фрагментом тексту, до якого він належить («Моцарт 2.0» Д. Бату), на сторінці з ілюстрацією поряд із віршем («Артерія» Д. Лазуткіна) чи у вигляді посилання внизу сторінки («Сліди на дорозі» В. Маркуса). Зазвичай зашифрована в QR-коді інформація містить покликання на сторінку в інтернеті з розміщеними на ній додатковими візуальними, аудіальними або текстовими матеріалами. Новизна результатів дослідження полягає у виокремленні основних функцій додаткових матеріалів, до яких надається доступ після сканування QR-коду в літературному творі: ілюстративних, довідкових і сюжетотворчих. Подальші перспективи дослідження можуть бути пов’язані зокрема з аналізом QR-коду як нового явища в друкованих драматичних творах, оскільки в цій статті було розглянуто тільки прозу й поезію.
Завантаження
Посилання
Aktaş, C. (2017). The Evolution and Emergence of QR Codes. Cambridge Scholars Publishing.
Andrukhovych, Yu. (2021). Radio Nich [Radio Night]. Merydian Chernovits.
Batu, D. (2021). Motsart 2.0 [Mozart 2.0]. Vydavnytstvo Staroho Leva.
Bondarenko, V. (2020). QR-kod yak instrument marketynhovoi diialnosti biblioteky [QR Code as a Tool of the Marketing Library Activity]. Ukrainskyi zhurnal z bibliotekoznavstva ta informatsiinykh nauk, 5, 127–142. https://doi.org/10.31866/2616-7654.5.2020.205735
Coleman, J. (2011). QR codes: what are they and why should you care? Kansas Library Association College and University Libraries Section Proceedings, 1, 16–23. https://doi.org/10.4148/culs.v1i0.1355
Kirby, A. (2009). Digimodernism: How new technologies dismantle the postmodern and reconfigure our culture. Bloomsbury Publishing USA.
Lazutkin, D. (2018). Arteriia [Artery]. Vydavnytstvo Staroho Leva.
Lapshyna, I., & Komarivska, N. (2019). Vykorystannia elementiv suchasnykh innovatsiinykh tekhnolohii u formuvanni interesu do dytiachoi literatury u ditei doshkilnoho viku [The use of elements of modern innovative technologies in the formation of interest in children’s literature in preschool children]. In L. Kalmykova, I. Volzhentseva, N. Havrysh, L. Lokhvytska, N. Kharchenko, T. Andreieva, I. Lutsenko, O. Prokofieva (Eds.), Innovatsiini tekhnolohii v doshkilnii osviti (pp. 85–86). Pereiaslav-Khmelnytskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet imeni Hryhoriia Skovorody.
Markus, V. (2022). Slidy na dorozi [Footprints on the Road]. Nash Format.
Pecherskykh, L. (2021). Radioefir yak vstavnyi zhanr u romani “Radio Nich” Yu. Andrukhovycha [Radio Broadcasting as an Insert Genre in Yu. Andrukhovych’s Radio Night]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk, 41, 3, 90–96. https://doi.org/10.24919/2308-4863/41-3-14
Riabchenko, M. (2019). Kombatantska proza v suchasnii ukrainskii literaturi: zhanrovi ta khudozhni osoblyvosti [Combatant prose in contemporary Ukrainian literature: genre and artistic features]. Slovo i chas, 6, 62–73. https://doi.org/10.33608/0236-1477.2019.06.62-73
Troinina, S. (2020). Mozhlyvosti vykorystannia tekhnolohii QR-kodiv na zaniattiakh khudozhno-estetychnoho tsyklu v pedahohichnomu koledzhi [Possibilities of using QR code technology in the classes of the artistic and aesthetic cycle in a pedagogical college]. In H. Moskalyk, N. Denha, L. Krupina, V. Shakotko, V. Derkach, T. Kulikova, O. Dibrova, P. Stehnii, T. Yatsenko (Eds.), Aktualni pytannia suchasnoi pidhotovky: tvorchist, maisternist (pp. 237–241). Kremenchutskyi pedahohichnyi koledzh imeni A. S. Makarenka.
Vashchenko, M. (2021). Suchasni tendentsii u vykladanni zarubizhnoi literatury v shkoli [Modern Trends in Teaching Foreign Literature at School]. Semper Tiro, 10, 5–8.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Дмитро Зозуля
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
