Логопеді́я vs логопе́дія: гармонізування узусу та кодифікації в активному словнику
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2026.2.6Ключові слова:
узус, кодифікаційна інерція, акцентуаційна норма, українська лексикографія, активний словник української мови (АСУМ), мовна ідентичність, логопедіяАнотація
Актуальність статті зумовлена потребою сучасної української лексикографії гармонізувати узус і кодифікацію, особливо в акцентологічному аспекті, що є маркером мовної культури і національної ідентичності. У контексті створення «Активного словника української мови» (АСУМ) постає питання стабілізування наголосу в термінах, де є коливання між живою мовою і кодифікаційною інерцією. Проблема полягає в суперечності між кодифікованою нормою (логопе́дія) та питомою узусною формою (логопеді́я), яка десятиліттями функціонує в професійному дискурсі. Предмет дослідження — акцентуаційна норма терміна логопедія в українській мові та її еволюція в лексикографічних джерелах і мовному узусі. Мета — обґрунтувати доцільність закріплення узусної форми логопеді́я як єдиної нормативної (зокрема в АСУМ). Методи: структурний аналіз, акцентологічний опис, порівняння лексикографічних джерел, історико-етимологічний та соціолінгвістичний аналіз. Уперше запропоновано комплексне пояснення зміни наголосу вузьковживаного терміна як результату взаємодії мовних і позамовних чинників: соціально-політичних (гоніння на педологію), історичних (шлях терміна в українській та російській лексикографії), акцентологічних (тенденція до парокситонези у словах грецького походження). Головний результат: доведено, що закріплення наголосу на другому від кінця складі (логопеді́я) відповідає узусній традиції, тенденціям української акцентуації та принципу гармонізації норми з реальним уживанням. Такий підхід унеможливлює повернення застарілої, непитомої форми (логопе́дія), яка суперечить сучасним мовним процесам, оскільки баланс між реальним уживанням і традицією — сталий принцип української лексикографії. Перспективи: розроблення критеріїв для стабілізації акцентуаційних норм у словниках активного типу, дальше дослідження коливань наголосу в термінах грецького походження і формування рекомендаційної зони для сучасної лексикографії з погляду подолання неактуальної кодифікаційної інерції.
Завантаження
Посилання
Halchuk, I. (2009). Istoriia naholoshennia zapozychen na -ія v ukrainskii movi [History of accent in borrowings ending in -ія in the Ukrainian language]. Movoznavstvo, 1, 14–28.
Kozynets, O., & Korniev, S. (2016). Istoriia ukrainskoi logopedii v personaliiakh: Ivan Oleksiiovych Sikorskyi [History of Ukrainian speech therapy in personalities: Ivan Oleksiiovych Sikorskyi]. Scientific Journal of the National Pedagogical Dragomanov University. Series 19: Correctional Pedagogy and Special Psychology, 31, 50–55. https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series19.2020.40.07
Kozynets, O., & Korytina, A. (2021). Istoriia ukrainskoi logopedii v personaliiakh: Olena Markivna Hopichenko [History of Ukrainian speech therapy in personalities: Olena Markivna Hopichenko]. Scientific Journal of the National Pedagogical Dragomanov University. Series 19: Correctional Pedagogy and Special Psychology, 40, 45–52.
Logopädie. (2026). Wikipedia. https://de.wikipedia.org/wiki/Logop%C3%A4die
Lyndina, Ye. (2024). Vnesok naukovtsiv u rozvytok teorii ta praktyky logopedii v Ukraini: istorychnyi aspekt [Contribution of scientists to the development of theory and practice of speech therapy in Ukraine: historical aspect]. Special Child: Education and Upbringing, 114(2), 50–68. https://doi.org/10.33189/ectu.v114i2.174
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Оксана Тищенко, Владислав Тищенко

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).