Біографічні чинники псевдоніміки українських літераторів у таборах Ді-Пі

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.28925/2311-259x.2024.3.9

Ключові слова:

еміграція, діаспора, експатріант, псевдонім, псевдоандронім, псевдогінім

Анотація

У статті зосереджено увагу на псевдонімах тих українських літераторів, які, пройшовши крізь горнило сталінських репресій і концтаборів, у повоєнний час потрапили до таборів Ді-Пі. Тавро «ворога народу» змушувало їх докладати всіх зусиль, аби уникнути репатріації. Метою цього дослідження є реконструкція тих біографічних чинників, що вплинули на псевдоніміку авторів-експатріантів.

Предметом студії стали біографічні відомості, особисті риси характеру, родинні обставини, нерідко місце ув’язнення, що в повоєнний час визначали коло авторських рефлексій і знайшли експліцитний чи імпліцитний вияв у прибраних іменах. Для досягнення поставленої мети застосовано історико-порівняльний і біографічний методи дослідження, що дають змогу, з одного боку, реконструювати біографічні колізії кожного окремо взятого автора, а з іншого — розглядати неповерненців як доволі строкату спільноту, об’єднану подібними бажаннями і метою.

У результаті дослідження з’ясовано, що письменники творили псевдоніми від назв українських етнічних регіонів, міст, сіл, річок, островів, рослин чи тварин, власних чи батькових імен. Автори ховалися за дівочими прізвищами своїх матерів, таїлися за іменами відомих літературних героїв. Для уникнення репатріації вони вдавалися до псевдоандронімів (Катерина Перелісна — Клим Пищик, Ольга Петик — Володимир Ольгович) та псевдогінімів (Володимир Куліш — Серафима Гусочка). Проте досить рідко вдавалися до творення псевдонімів за допомогою анаграми.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні функціонального навантаження прибраних імен, які служили не лише для конспірації експатріантів, а й для їхньої автопрезентації в чужомовному світі, нерідко виявлялися знаком появи нового авторського амплуа.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Віра Просалова, Донецький національний університет імені Василя Стуса

Доктор філологічних наук, професор кафедри української мови, теорії та історії української і світової літератури

Посилання

Bahrianyi, I. (1949). Chomu ya ne khochu vertatys do SRSR? [Why don’t I want to return to the USSR?]. Ukrainian Canadian Committee.

Dei, O. (1969). Slovnyk ukrainskykh psevdonimiv ta kryptonimiv (XVI–XX st.) [Dictionary of the Ukrainian Pseudonyms and Cryptonyms (16th — 20th centuries)]. Naukova dumka.

Eppel, V. (1999). Novi materialy do slovnyka ukrainskykh psevdonimiv [New materials to the dictionary of Ukrainian pseudonyms]. Kyivskyi natsionalnyi universytet budivnytstva i arkhitektury.

Hai-Holovko, O. (1950). Poiedynok z dyiavolom (Vol. 1). Publisher Ivan Tyktor.

Hai-Holovko, O. (2001). Smertelnoiu dorohoiu. Podii nashoho chasu u 3 t. [On the Deadly Road. Events of our time] (Vol. 3). Dzhura.

Humenna, D. (1988). Khiba tse spravedlyvo? [Is it fair?]. Suchasnist, 9(329), 124–126.

Kachurovskyi, I. (2008). Promenysti sylvety. Lektsii, dopovidi, statti, esei, rozvidky [Radiant silhouettes. Lectures, reports, articles, essays, intelligence]. Vyd. dim “Kyievo-Mohylianska akademiia”.

Kozak, S. (2013). Problema Di-Pi v chasopysi “Ukrainski visti” [The Problem of DP in “Ukrainski Visti”]. Visnyk Knyzhkovoi palaty, 11, 32–34.

Maraiev, V. (2024). Zabutyi intelektual Maksym Slavynskyi [The forgotten intellectual Maksym Slavinsky]. Ukrainskyi interes. https://uain.press/blogs/zabutij-intelektual-maksim-slavinskij-920063

Mulyk-Lutsyk, Yu. (1970). Oleksa Hai-Holovko. In O. Hai-Holovko, Poetychni tvory u 3 t. T. 1 (1933–1947) (pp. 7–41). Novi dni.

Nimchuk, V. (2002). Pro ukrainsku psevdonimiiu ta kryptonimiiu [On Ukrainian Pseudonymy and Cryptonymy]. Ukrainska mova, 2, 30–58.

Prosalova, V. (2012). Ukrainskoho literaturnoho tsvitu — po vsomu svitu… [The Ukrainian Literary Colour — All Over the World…]. In V. Prosalova (Ed.), Ukrainska diaspora: literaturni postati, tvory, biobibliohrafichni vidomosti (pp. 3–5). Skhidnyi vydavnychyi dim.

Samchuk, U. (1979). Plianeta Di-Pi. Notatky i lysty [The DP Planet. Notes and letters]. “Volyn” Society.

Shudria, M. (1997). Trudivnyk pera i druku [Worker of the pen and print]. In Yu. Tyshchenko (Siryi), Z moikh zustrichei. Spohady (pp. 5–10). Doslidnytskyi tsentr istorii ukrainskoi presy.

Skrypka, T. (2015). Dolia: Liudmyla Ivchenko (Kovalenko) [Destiny: Lyudmyla Ivchenko (Kovalenko)]. Tamara Skrypka. https://www.t-skrypka.name/Persons/LIvchenko.html#google_vignette

Yurchenko, V. (1931). Zi solovetskoho pekla na voliu [From Solovetsky hell to freedom]. Chervona kalyna.

Downloads


Переглядів анотації: 29

Опубліковано

31.10.2024

Як цитувати

Просалова, В. (2024). Біографічні чинники псевдоніміки українських літераторів у таборах Ді-Пі. Синопсис: текст, контекст, медіа, 30(3), 215–224. https://doi.org/10.28925/2311-259x.2024.3.9

Номер

Розділ

Біографістика і текстологія